г) про кількість шкільно-виховавчих політосвітніх і медично-санітарних установ;
д) чи є в даному пункті електричне освітлення, бруковані вулиці й инші впорядкування;
е) як-що даний пункт є районовий центр, то чи є там Райвідкомгосп, число службовців у ньому і які видатки на комунальне господарство у бюджеті на біжучий рік;
ж) про стан торговлі даного пункту, характеризуючи її кількістю торговельних закладів за категоріями (державні, кооперативні й приватні), числом особ, шо працюють у торговлі й відомостями про ярмарки й базари;
з) про промисловість пункту, характеризуючи її числом промислових закладів за категоріями (державні, коопериватні й приватні), числом промзакладів з двигунами, числом особ, що працюють на промислових закладах, числом промислових закладів, що вживають найманої праці, числом осіб, що працюють на них з наймів;
и) про число господарств, обкладуваних єдиним сільсько-господарським податком.
3. Міським оселям, де є не менш як 10 тисяч мешканців на чолі з Міськрадою, надається назву „міста“.
Инші оселі міського типу зберігають старі назви: містечко, слобода, село й хутір.
4. Ходатунки про перечисления даного залюдненого пункту до одної з зазначених в арт. 1-му груп можуть порушувати так органи влади, як і сама людність.
5. Усі зазначені в арт. 4-ому ходатунки треба подавати до відповідного місцевого Виконкому.
6. Належним чином пророблені й погоджені так із нижчими Виконкомами, як і з заінтересованими відомствами (Земвідділом, Фінвідділом, Відкомгоспом і Губстатбюром), і перепроваджені через Губплан ходатунки разом із відносним до них листуванням і потрібними відомостями, переліченими в арт. 2-му, надходять з відповідними висновками Губерніяльної
