і перкуторних явищ у легенях, так само Й рентеноскопічно легені були цілком прозорі, включаючи Й обидва вершки; в харкотинні немає туберкульозних паличок; вживання йоду не спричиняється до будь-яких огнищевих явищ, а навпаки, знижує температуру. Навряд щоб тут. була туберкульоза.., Але звідки тоді оці кровохаркання? Логічно доводиться прийти до " висновку, що і в легенях тут явища сифілітичного характеру. Але які?
Іумозно-виразкову форму тут треба відкинути: клінічні дослідження Й г
рентгеноскопія виключають її. інтерстиціяльну форму тут також трудно припустити: за чотири роки ми бачимо на рентгені тільки збільшення тіні Низ-у; воно, це збільшення тіні, поширюється вправо, що, як ми попереду завважували, характерніше для сифілісу. До кровохарктнія ще можуть спричинитися сифілітичні бронхоектазії. Але великої бренхо- ектазії тут не маємо: ми не констатували її ані клінічно, акі ренттеноско- пічно. Часом кревохаркання при сифілісі дають дрібні бронхоектазії, яких звичайною ренттеноскопією виявити не вдається. Щоб виявити Їх на ревтіені, треба було б ужити ліпоідолю; на жаль, у Києві ми не мали змоги Його дістати. Але навряд щоб і він допоміг тут виявити дрібні брон- хоектазії: хоч би й які вони були малі, ми не уявляємо собі, щоб при нг- явності їх у хорої мало не ввесь час не було харкотиння.
Так само тут треба виключити Й так звану «таїадіє 4'Ауега», що описав Ії Езсигедо,--сифіліс бронхів --бо це тяжка хороба; при ній буває Дуже велика ціяноза та тяжкі диспноєтичні явища.
Коли все це так, то далі ще треба подумати про серцево-жильну систему. Вже на початку ми казали, що серед третинних сифілітичних явищ на першому місці стоїть серцево-жильна система, і насамперед-- аорта. Але до даного випадку це безпосередньо не стосується.
Постає питання, а як при сифілісі реагує а. рийтопаїїз, чи єв ній тре- тинні явища? На це треба відповісти позитивно. БашціЬгу й ТЬротабз недавно заходилися вивчати це питання і подають кілька клінічних і ана- томічних досліджень у цьому напрямку. Тут бувають і тинові пульмої нальні артеріїти й склерози. В типових випадках ми маємо легеневі кро- вотечі, задишку, ціянозу. 5с б! є8 іп о'ет-ові в одному випадку поща- стило поставити діятнозу за життя, стверджену на секції.
Т наша думка йдє тим самим напрямком: чи немаємо ми тут тебсаїгегіївів рийтопаїіз Ішебіса? Поразка головної а. риїтопаіїз тут не є неодмінна; вражена може бути й одна з її гілок. Якщо визнати тут тезоагіегіїйів або зсієгобів Ішекіса однієї з гідок а. риїтопаїїз, то ця картина впертих леге- невих кровотеч без змін з боку легенів стає ясніша. Без секції довести це ми не можемо, але логічний ряд вищезгаданих міркувань дає нам право стрункіше поєднати всі дані, які ми тут маємо, й дія гностувати в нашому випадку гуми оточини соіопів ігапзрегіі та тезоагіегіййіз ані, зсієгозіз райтопайїз Шшейіса.