дах терапевтів, де був він улюбленцем і одним з найстаріших вчених, що користуються глибокою пошаною і великим авторитетом». Цю промову Т. Г. підхопили учасники з'їзду, занесли в усі кутки нашої країни і вона безперечно відіграє ролю в методиці наукових робіт. Цікаво відзначити, що редакція «Клинической медицины» вдалась до Т. Г. з проханням (лист з 22/ХІ 1927 року) дати статтю в дусі «промови, виголошеної на другому всеукраїнському з'їзді терапевтів».
III Всеукраїнський з'їзд терапевтів Теофіл Гаврилович підготовляв у Києві на 1929 рік, бувши за голову його орг. бюра. Наприкінці травня 1926 р. Т. Г. бере участь у IX з'їзді терапевтів СРСР. Тут вважаю за потрібне відзначити його два виступи, де він зафіксував наслідки довгих клінічних спостережень: 1) з приводу діяґностики ендокардитів Т. Г. зазначає певне твердження, що коли хорий має субфебрильну температуру (особливо переривану на 1 —2 дні вищими піднесеннями, «шпицами» (як він називав їх), а перед тим була вже вада серця, то треба думати про ендокардит, маючи на увазі дослідження проф. Високовича про те, що змінена заслінка легко інфікується; 2) в діяґностиці пістряка легенів треба зважати на а) особливу «каменясту» тупість над пухлиною, сильнішу, ніж навіть над плевральним випотом, і Ь) «ляринґеальне дихання» над самою пухлиною, що інколи трапляється.
На першому ж засіданні цього з'їзду Т. Г. затверджують разом із академіком І. П. Павловим, проф. М. В. Яновським, проф. А. Б. Фохтом на почесного члена «Общества врачей терапевтов Союза ССР».
VI Congrès National de la tuberculose de Lyon» прислав Т. Г. запрошення взяти участь у з'їзді в квітні 1927 р.
Останній виступ на з'їзді, лебедина пісня Т. Г., був на X Всесоюзному з'їзді терапевтів у Ленінграді, в травні 1928 року, де він виступив із блискучою програмовою доповіддю на тему «Сифіліс нирки».
Цей з'їзд дав велике моральне задоволення, я б сказав — «відпочинок» наболілій за близькими, що загинули, душі Т. Г.; накреслився для нього знову стимул життя; він мріяв знову з своєю клінікою виступити на черговому з'їзді з програмовим питанням «Туберкульоза та її антагоністи» (тему запропонував він).
Виступи Т. Г. на з'їздах завжди викликали таку бурю оплесків, що звичайно вони припинялись лише на його прохання. Ця тепла зустріч чекала його скрізь, де він з'являвся. Я пам'ятаю останній з'їзд акушерів у Києві, коли Т. Г. прийшов на його відкриття і скромно сів у рядах для членів з'їзду, його присутність була помічена; голова з'зду запропонував обрати Т. Г. на почесного члена президії,— тривалі й гучні оплески не скоро дозволили продовжувати роботу з'їзду.
У грудні 1923 р. вийшло 40 літ лікарської наукової діяльности Т. Г. З ініціятиви його учнів, Фізично-медичне товариство разом із управою Київського медичного інституту, влаштувало урочисте засідання в актовій залі колишнього Університету (ІНО), присвячене вшануванню юбіляра. Того дня в залю засідань усі київські товариства та наукові організації відрядили делегації, щоб піднести адресу; з них відзначу тут деякі: від
