них скажу нижче. Засіданням він завжди керував сам, надзвичайно рідко головувати доручав своєму заступникові; засідання вів дуже лагідно, але дисципліновано вже самим лише своїм авторитетом. З приводу кожної доповіді не обмежувався банальними фразами та подякою на адресу доповідача, а робив резюме; це резюме часто становило нову доповідь на розбирану тему, засновану на власному досвіді та знанні літератури. Авдиторія жадібно ловила ці резюме; вони не тільки правильно освітлювали зняте питання (іноді неясно викладене), але й оживляли стомлену авдиторію, бо відзначались гумором та жвавістю.
Року 1923 від Київського Мед. Інституту Теофіла Гавриловича обрано до Київської міськради, і працював він там у медичній секції; з його виступів у засіданнях міськради хочу відзначити одне, дуже гаряче, підхоплене потім у київській пресі, де Т. Г. обстоював, що треба організувати притулки для безнадійних туберкульозних хорих.
Цього періоду свого життя Т. Г. бере особливо жваву участь у з'їздах; тут не зайве підбити підсумки його робіт у з'їздах взагалі, починаючи з молодих років: на IV з'їзді російських лікарів, що відбувся в Києві р. 1896, він виступає з доповіддю: «До техніки авскультації», і демонструє скляний стетоскоп своєї моделі; р. 1897 реферує для «Врача» доповіді терапевтичної секції XII міжнароднього з'їзду лікарів у Москві; бере участь, як член організатор, у І з'їзді російських терапевтів у Москві (1909 р.); на цьому ж з'їзді його обирають на товариша голові і члена ради з'їздів. Виступаючи в дебатах, уже тоді висунув, між іншим, положення про потребу змінити спробний сніданок Евальда, згідно з звичайною їжею хорого, а не дотримуватись трафаретного шматка білої булки й двох шклянок самого чаю. За рік, на II з'їзді російських терапевтів (1910 рік), його знову обирають на товариша голові й він виступає з доповіддю: «Про нервові проноси». Року 1911-го він знову товариш голові III з'їзду рос. терапевтів; у дебатах він зафіксував прогностичну вказівку щодо легеневих кровотеч: якщо у хорого (tbc) з великою легеневою кровотечею температура тримається понад 39,0 протягом двох тижнів, то смерть наступить не пізніш, як за б тижнів від того часу, коли почалася кровотеча, бо розвивається аспіраційна пневмонія (за дуже рідким вийнятком). Тут же таки Т. Г. обирають до організаційного бюра в справі скликання IV з'їзду, що відбувається в Києві року 1912-го. Бувши за товариша голові цього з'їзду, він читає програмову доповідь «Про методику функціональної діяґностики при хоробах нирок»; беручи участь у дебатах, проводить через з'їзд ухвалу про те, що треба впорядкувати й організацію кумисолікування. 1913 року в Берліні читає програмову доповідь про дієтетику при нефритах на міжнародньому з'їзді фізіотерапевтів; у грудні того ж таки року бере участь у V з'їзді рос. терапевтів, де його одноголосно обирають на голову з'їзду. З багатьох виступів Т. Г. відзначу один, де він уже й у той час висловився, що скриті кровотечі при пістрякові шлунку мають значіння лише при кількаразових дослідженнях, що постійність позитивних досліджень faeces на окультну кров спостерігають при пістрякові, а періодичність їх — при виразці шлунку (праці його учня, д-ра В. Соколова).
