вдень і вночі, на першу вимогу, подавав допомогу холерним хорим. Так само енерґійно працює Т. Г. року 1910, коли знову в Києві поширилася холера. На прохання студентів, він читає їм курс спеціяльних лекцій про холеру. Пам'ять про це можна й тепер бачити в творах В. Соловйова, що йому подарували студенти. Року 1918, вивчивши епідемію так званої «еспанки», він на трьох засіданнях робить доповіді й бере участь у дебатах фізично-медичного товариства. За воєнних часів, надто після Жовтневої революції, висипний тиф найбільше був об'єктом його боротьби як щодо лікування, так і частих засідань Київської Окрінспектури охорони здоров'я, куди Т. Г. запрошували опрацьовувати заходи в справі боротьби з епідемією.
1909 р. Т. Г. відчув, що нездужає — невиразні симптоми з боку серця — й улітку виїхав до Навгайму лікуватися. Спершу настрій там у нього був пригнічений, але зустріч із київським професором Еґіазаровим була для нього дуже корисна. Він зумів заспокоїти Т. Г., довідавшись від лікаря, який його лікував, що жадних серйозних змін з боку серця в нього нема. Зустрічі з росіянами, що жили там (проф. Яснопольський, проф. Самофалов, артистка Сантаґано-Ґорчакова, Лубковська і інші) мали на нього також добрий вплив. Наприкінці лікування Т. Г. набув не тільки бадьорість духу, але й тіла. Університетське місто Гіссен поблизу звичайно спокушало його поїхати й познайомитися з поставою клінік, а на самому курорті — ретельно, до дрібниць, вивчити лікувальний бік Навгайма. Скінчивши лікування, за порадою лікарів він їде до Швайцарії й живе по різних містах на березі Фірвальдштетського озера, але не надовго; навіть зустріч із проф. Високовичем не може його тут затримати, й він через Відень повертається до Києва. Відень справив на Т. Г. найбільше вражіння за все, що він бачив за кордоном і не тільки своїм зовнішнім виглядом, але й науковим життям. Особливо близька його душі була ідея великости думки людської, що відбилася в утворенні Aula Віденського університету, де містяться статуї славнозвісних віденських професорів. У своїх дальших подорожах до Відня Т. Г. ще краще знайомиться з клініками й їхніми керівниками: Noorden-ом, Wenkebach-ом, Manaberg-ом і інш. Згодом Т. Г. не раз сам знов лікується вуглекислими ваннами, для цього 1½—2 літні місяці живе в Кисловодську; такі подорожі можна зазначити 1910, 1913, 1914, 1915, 1916, 1925 і 1926 років. Живши тут, він вивчив і нашу поставу курортної справи Кисловодська й усієї мінеральної групи (Есентукі, П'ятигорськ, Залізноводськ і інші). Якщо взяти до уваги, що Т. Г. добре знав південний кримський берег з його санаторіями, наші грязьові курорти під Одесою й у Криму, бачив туберкульозні санаторії в Фінляндії, курорти Балтицького моря, і відвідав найвидатніші курорти Европи (Марієнбад, Франценбад, Карльсбад, Навгайм і ряд інших), то справедливо його можна вважати за найкращого знавця курортного лікування, що йому він надавав великої ваги, а тому й сам працював над утворенням наших курортів. Я вже відзначив його ролю в організації Пуще-Водицької санаторії; пізніше, коли я не помиляюсь, року 1916, його, вкупі з проф. Малковим і проф. Тимофієвим відрядили оглянути
