сам читав наукову медичну літературу, робив нотатки своїм дрібним почерком на тонких аркушах паперу, а їх потім вкладав за відділами в окремий скорозшивач. Ця папка була дуже цінна Т. Г., бо мала в собі все, що він уважав за потрібне відзначити з прочитаного за все життя; вона ставала Т. Г. в пригоді, коли він писав свої наукові роботи або готувався до лекцій. Крім того ранками Т. Г. безплатно лікував місцевих селян; у садку був улаштований курінь, де він оглядав хорих на всі хороби (крім ґінекологічних). Раз на тиждень приймав приїжджих. Допомагали йому д-р Гофенберґ, а потім д-р Архімович. З цього періоду Т. Г. позбувся великої літньої розваги — купання в річці; замолоду він добре плавав і брав призи за плавбу. Дуже радів він, живучи так тихо, коли приїздили його друзі й учні. Наприкінці серпня Т. Г. повертався до Києва й починав свою зимову працю.
З окремих громадських та службових моментів відзначу такі.
В березні місяці 1905 року Т. Г. багато клопочеться, щоб улаштувати повторні курси для лікарів при Київському університеті; він увіходить до комісії в цій справі, яко секретар і доповідач, вивчивши її поставу в Новоросійському університеті. В засіданні цієї комісії, де головував декан проф. Оболонський, він 15/III 1905 р. читає свою доповідь. У справах мед. факультету кол. університету св. Володимира можна бачити написані рукою Т. Г. постанови цієї комісії.
19/IV 1906 року Т. Г. бере участь у засіданні в справі утворення клінічного відділу при катедрі спеціяльної патології та терапії, що її тоді читав проф. Малков. Засідання відбувалося за головуванням проф. Сикорського.
Трохи раніше Т. Г. багато допомагає одній громадській справі, що її душею були Ганна Вікторівна й дружина його шкільного товариша М. К. Коровицька; вони з кількома іншими особами організували товариство, щоб знаходити роботу й розподіляти її поміж безробітними інтеліґентними жінками. Це саме товариство організувало й Самаритські курси.
У грудні 1908 року минуло 25 літ, як скінчив Т. Г. медичний факультет. Бажання створити можливо теплішу й ширшу товариську зустріч не мало успіху: з'їхалось лише 9 чоловіка, але все ж побачившись вони ухвалили 28/XII 1908 р. заснувати касу взаємодопомоги. Провідник цієї ідеї був Теоф. Гавр.; його кореспонденцію можна прочитати у «Враче» 1908—1909 р. Громадські кола Києва відзначили цей юбілей, помимо бажання Т. Г., улаштувавши врочисте засідання в авдиторії Олександрівської лікарні; 150 телеграм і сила зворушливих адрес у розкішних папках свідчать і нині про цей юбілей; з останніх відзначу деякі.
Від студентів-медиків III, IV й V курсів; від студентської видавничої комісії, де вони просять Т. Г. прийняти звання почесного члена цієї комісії; від «Бюра підшукування праці для студ.-медиків», від учителів київських міських шкіл, від «Общества фельдшериц», від «Самаритских женских курсов», від міського самоврядування, від його київської 3-ої гімназії, від «Общества киевск. врачей», від хорих його клініки, при чому на адресі намальовано чудовий портрет самого юбіляра, і багато інших.
