перед Вінницькими Маґдебурзькими Книгами з 15/X 1787 р., зміст якого в скороченню є такий:
…«Визнаю оцим добровільно, що маю сина, який, за королівським універсалом, учиться в Краківській Академії. А що син мій далі в зазначеній Академії вчитися не хоче, бо вже двічі чи то з відома тамтешніх професорів (!), чи без їх відома, виїздив звідти та повертався додому, а ще частіше — до містечок Юзвина, Мізякова та Літина, де чимало наробив боргів, зобов'язуюсь оцим в найближчому часі сплатити всі ці борги зазначеним містечкам, скільки належатиме після обрахунку[1].
Зо всіх студентів-вінничан один лише Яків Постоловський подолав труднощі лікарської науки і, як свідчить його диплом з 17/III 1792, Фізична Колеґія Головної Школи, чи то Краківського Університету, надала йому ступінь «doctoris in medicina, chirurgia et arte obstetricia»[2]. Видимо тодішнім звичаєм, одержавши ступінь доктора медицини, Постоловський лишався майже 4 роки за кордоном для вдосконалення, бо повернувся до Вінниці лише восени 1795 р. Розуміючи, яким великим придбанням для міста є вселення справжнього освіченого лікаря, Вінницький Маґістрат привітно приймає свого колишнього стипендіята і, як свідчить постанова з 17/IX 1795, насамперед дбає, щоб дати йому в місті відповідне помешкання. Наводимо скорочений зміст цеї інтересної постанови:
…«Вважаючи на те, що шановний Яків Постоловський відісланий до Краківської Академії вчитися лікарських наук, скінчивши ці науки, повернувсь, одержавши ступінь доктора медицини і, шукаючи помешкання, звернувся до Маґістрату, — Маґістрат, зважаючи на те, що особа доктора дуже для міста потрібна, а також з метою, щоб місто могло її якнайбільше використати, делеґує радного Якима Міклашевського та лавника Степана Бохтановича, щоб вони якнайшвидше відшукали відповідне помешкання, винайняли його на рік, а належні за це гроші виплатили з міської каси[3].
Я. Педченко-Постоловський є на території нашого дослідження перший відомий з акт. джерел лікар-українець, що, бувши до того місцевим міщанином, здобув медичну освіту в далекому Кракові. Інтересно однак зазначити, що Постоловський, Крубович та Хмелевський не були в многовіковій історії Вінниці першими вінничанами, вихованцями Краківського Університету. Найдавнішу звістку про якогось «Івана з Вінниці» («Iohanne de Vynijcza») невідомого стану, що був студентом Краківського Університету за 3 століття перед Постоловським, зустрічаємо ми в акт. записі під 1469 р.[4].
Роблячи тепер загальний огляд поступової зміни лікарського персоналу у. Вінниці протягом 90 рр., належить поділити це десятиліття на 2 періоди. На поч. 90 рр. по-давньому лишається світилом М. Шепсель. Правда, трапилась йому перед тим пригода: коли він повертався з Тарговиці з Пограничного суду Браславського воєводства, його вивернув фурман, та так нещасливо, що Шепсель аж у трьох місцях потрощив собі ногу і, як свідчить акт. запис з 4/IX 1789, «лежачи в ліжку, не мав змоги
