запроєктував відіслати в науку до Головної Школи 120 хлопців із різних міст, по 2 від кожного міста, та утворити для них спеціяльну бурсу, при чому за утримання в цій бурсі своїх стипендіятів, одяг та навчання, мали платити відповідні міста. Після затвердження цього проєкту в Постійній Раді (Rada Nieustająca) Департамент Поліції склав з Коллонтаєм 11/IV 1785 відповідну «конвенцію», при чому річну платню за кожного стилендіята визначено було в 240 зл. п.[1]
На другий день після складення контракту Департамент Поліції розіслав до міст та містечок Корони універсала з 12/IV 1785, складеного від імени короля та Постійної Ради, про надіслання до Головної Школи в Кракові учнів. З Вінниці від'їхало восени 1785 р. до Головної Школи троє: Яків Постоловський і Влас Хмелевський, вибрані з вінницької міщанської молоді, та Іван Крубович, що його, видимо, через брак власних кандидатів, відрядив Літин, яко вибраного з літинської міщанської молоді.
Яків Постоловський був син неписьменного, але заможного міщанина із Старого Міста — Василя Педченка, який під цим прізвищем стоїть в усіх актах, від 1767 р. почавши й аж до інвентаря Вінницького староства 1782 р.[2] включно. Почавши від запису з 20/IX 1785 про відрядження сина до Кракова, Василь Педченко змінює своє прізвище на «Постоловський»: либонь його син Яків Педченко не вважав за можливе вчитися в Кракові та вийти в лікарі, маючи таке неаристократичне (!) прізвище. Іван Крубович був сином пароха вінницької церкви св. св. Козьми й Дем'яна Данила Крубовича. Від'їжджаючи до Головної Школи відповідно до цит. універсалу, зазначені учні в присутності своїх батьків стали 20/IX 1785 перед Маґдебурзькими Книгами м. Вінниці й зобов'язалися, скінчивши лікарську науку, повернутися для праці до тих міст, які їх відрядили вчитися[3].
Не дуже привітною мусіла була здаватися для студентів-вінничан міщанська бурса при Краківській Головній Школі. Тамтешні студенти нераз скаржились на невигоди, «особливо в їжі», скаржилися й на недостачу одежі; траплялося нераз, що й утікали студенти з лікарської бурси. Безперечно скарги утриманців мали під собою підстави, бо 1787 р. піднесено було річну платню за утримання в бурсі до 300 зл. п.[4]. Зокрема щодо наших вінничан, то про Хмелевського ніяких відомостей у джерелах ми вже згодом не зустрічали. Крубович, як виявляють акт. записи, був ледачий до науки, а до того й гульвіса. Не бажаючи вчитися, він двічі втікав з школи. А що дома безперечно приймали його не дуже привітно, він гуляв собі коштом батька по містечках цілого Вінницького повіту. Найкращу характеристику «успіхів» Крубовича в науках дає його батько в записі
- ↑ Korzon, op. cit. IV, p. 319–320; «Wielka Encyklopedya Powszechna ilustrowana».Варшава — 1905. XXXVII–XXXVIII, р. 213.
- ↑ 5181 f. 15; Варш. Скарб. Арх. Староп. від. під сиґн. LVI, літ. W, акт. кн. № 4 f. 42 v.
- ↑ 5181 f. 49. — Про Василя Педченка (Постоловського) автор подає в своїй праці «Вінницька міщанська громада від XV до кінця XVIII ст.»
- ↑ Korzon, op. cit. IV, p. 320.
