1. привілей чи право від кн. Чарторийської виданий у Замостю 11/V 1766 на рабинство й докторство в м. Олексинці[1], що його продовжив у м. Олексинці 29/X 1768 до 1772 р. кн. Й. Чарторийський.
2. два «інструменти» (патенти) від браславського воєводи Лянцкоронського з 1775 р. на рабинство земське браславське та від київського воєводи кн. Любомирського на рабинство земське київське; в обох цих «інструментах» воєводи іменують Шепселя старшим доктором.
3. витяг запису 9/I 1782 до Актів Краківського Ґроду листа Найвищої Медичної Колеґії королівства Галичини й Льодомерії з 18/IV 1782, в якому Шепсель зветься «доктором ботаніки та хемії» і, з дозволу протомедика, дозволене йому займатися медициною в цілій Галичині та Льодомерії; листа цього прекладено було також 7/I 782 Медичній Колеґії Краківської Академії («Literas… a Summo… Collegio Medico… Leopoli die 18 aprilis anno 1781 sibi rabbi Marko Szopsel botanicae et chimiae doctori datas… atque coram Collegio Medico Scholae Regni Cracoviensis demonsratas. Die 7-ma Januarii anno dni 1782 Cracoviae…»).
4. Посвідчення з 8/I 1782 рабина Елія Леві й кагальних м. Кракова, що доктор медицини М. Рабин, перебуваючи на прохання синагоги м. Кракова зо три місяці в Кракові, своїм лікуванням повернув здоров'я багатьом пацієнтам.
5. право Шепселеві з 1784 від кн. Любомирського закласти аптеку в його місті Чечельнику.
б) Йоахим Гейманс (Joachym Heymans) предклав патента з 14/IX 1770 від Академії в м. Зютфен (Zutphen) ґрафства Ґельдри (Geldrii) в Нідерляндах з підписами ректора, промотора, професорів та секретаря, доводячи цим документом, що він є докторизований та екзаменований.
в) Самуель Ґотліб Ґурш (Samuel Gottleyb чи Gottlieb Gursh) предклав:
1. посвідку магістрату м. Лешно чи Лісса[2] у Великій Польщі з 20/I 1787, що він там народивсь і є порядним громадянином.
2. контракт німецькою мовою складений у м. Познаню 13/VII 1770 та підписаний познанським аптекарем Беньяміном Даніелем Шперлінґом, з якого видно, що Ґурша віддано було в науку до аптекаря Шперлінґа на 7 років.
3. посвідку львівського аптекаря Йогана Кравса, що Ґурш прослужив у нього шість років і 9 місяців та сумлінно виконував свої обов'язки, але звільнився, щоб спробувати щастя на власну руку.
4. пашпорт з 17… до Немирова, виданий у Львові.
Розглядаючи перелік документів предкладених вінницькими лікарями та аптекарем, ми бачимо, що всі ці особи, за вийнятком може Гейманса, не мали шкільної підготовки й були фактично звичайними ремісниками, що, попрацювавши певний час при майстрові, навчалися таким чином свого ремесла. Посвідки Шепселя не є звичайно ні в якій мірі дипломами наукових закладів і мають характер патентів відповідних адміністраційних органів на право займатися своїм ремеслом. Як ми це показали вище, до наведеного висновку прийшла й Цивільно-Військова Комісія Вінницького повіту, просячи надіслати з Краківського Університету справжнього лікаря.
Отакий самісінький стан медичної допомоги населенню, як у Вінниці, був того часу майже в цілій Речі Посполитій. Тому 1784 р. тогочасний діяч на полі освіти, ректор Головної Школи в Кракові Гуґо Коллонтай,
- ↑ У тексті стоїть «Olexenew», але є це без сумніву м. Олексинець Кременецького повіту, що дійсно у XVIII ст. належав Чарторийським (Słownik Geograf. VII).
- ↑ Є це або пов. м. Leszno (по-німецькому Lissa) близька Познаня або м-ко Lissa на Шлезьку, близько Вроцлава (Sł. Geograf. V).
