Завдяки бездоганній бактеріологічній техніці й суто науковій поставі дослідів, здобуті вищезазначені цінні дані з того часу цитують по всіх підручниках бактеріології.
З цієї самої лябораторії за керівництвом Т. Г. написано такі наукові праці: проф. Беньяша, тоді ще студента: 1) «К вопросу о действии хинина на бациллы брюшного тифа»; 2) «О видоизменении Vidal'евской диагностической реакции при брюшном тифе» і 3) проф. Бронштейна (теж тоді ще студента) «Об антагонистическом свойстве трикрезола».
«О чахотке», загально-приступне читання для народу. Видання 1891 року. Тут популярною мовою Т. Г. виклав основні питання особистої й громадської профіляктики туберкульози. Ця книжечка цікава тим, що з'явилася вона ще 39 років тому, як перша ластівка тієї великої загально-приступної літератури, що тепер її маємо безліч.
Протягом описуваного періоду життя Т. Г. в його службовому й особистому оточенні зайшли такі зміни: 18 квітня 1887 року він закінчує свою трирічну ординатуру й, бажаючи поповнити свою медичну освіту, в ще одній важливій галузі — фізіології, починає її вивчати; для цього він працює в відомого київського фізіолога проф. Чір'єва. Від 28 травня 1888 року до 22 листопада 1890 року Т. Г. працює як помічник прозектора цієї катедри. На посаду цю його одноголосно обирають у медичному факультеті.
Матеріяльний стан примушує Т. Г. брати на себе в різний час цього періоду ще й інші обов'язки, а саме: з 19 липня 1884 року він працює за лікаря в лазареті при Києво-Подільській духовній школі (аж до 1901 року). Колишній службовець цієї школи М. В. Карпов характеризує Т. Г., як надзвичайно чулого й доброго лікаря, що всього себе віддавав хорим. Він оповідає, що не раз Т. Г. приходив з маленькою подушечкою ввечері в лазарет і ночував десь у куточку палати, коли вважав, що його присутність може бути потрібна якійсь тяжко хорій дитині; із слізьми переживав смерть того чи того хлопчика (надто врізалася у пам'ять М. В. Карпова смерть учня Сладківського); коли Т. Г. вважав за потрібне збільшити службовий персонал лазарету, то часто-густо додатково платив йому з своїх невеличких заробітків. Той самий М. В. Карпов згадує, як Т. Г. платив з власних коштів пенсію сиділці, звільненій по 25 роках праці в лазареті Києво-Подільської духовної школи; цю пенсію (30 крб.) одержувала вона щомісяця з 1918 р.
Тими ж роками Т. Г. бере діяльну участь у щойно організованому «Киевском обществе ночных врачебных дежурств». Працював там декілька років, одержуючи за нічну варту дуже малий гонорар (3–4 крб.) за ніч. Це «Общество» багато важило для найбіднішої людности Києва. Воно було предтечею Швидкої медичної допомоги, організованої далеко пізніше; існувало воно з великими труднощами, бо не мало співчуття з боку міського самоврядування. Протягом 1888 і 1889 років Т. Г. був за товариша голови цього «Общества», а рр. 1890 й 1891 за голову. З 30/IV 1890 р. Т. Г. обіймає посаду лікаря київської 4 гімназії.
Десь у вісімдесятих роках Т. Г. познайомився з Ганною Вікторівною Григорович-Барською; гостюючи в свого шкільного товариша Щержець-
