165. Про застосування народними судами ст. 307 ЦПК УСРР.
Завдання організаційно-господарського зміцнення колгоспів та поліпшення роботи радгоспів, боротьба за високоякісний урожай і високу продуктивність тваринництва вимагають рішучого поліпшення агрономічного та зоотехнічного обслуговування виробництва в колгоспах і радгоспах.
Між тим агрономи й зоотехніки району, МТС та радгоспів, ветлікарі велику частину свого робітного часу витрачають не за спеціальністю, а на збирання різних відомостей, складання звітів, складання відповідей на різні запитання, які зовсім не стосуються до безпосередньої їхньої роботи, на технічне пророблювання і перероблювання різних зведень та іншу канцелярську роботу. Багато часу також витрачається на те, що цих фахівців використовують хоч і по виробничих завданнях, але ж на дрібницях, які не мають до них ніякого відношення, як наприклад: стежити за вчасним виїздом тракторної колони в поле і т. інш.
Дезорганізує роботу агрономів та зоотехніків і те, що керівники РайЗВ, МТС при визначенні основних агротехнічних заходів для колгоспів дуже часто не притягують їх до роботи і в той же час розпорядження агро-зоотехнічного характеру агронома або зоотехніка нерідко скасовується директором, або нач. політвідділу безпосередньо в колгоспі, навіть без повідомлення їх про це. Жива, оперативна робота агрономів безпосередньо на виробництві гальмується ще й тим, що в більшості районів, МТС агрономи, зоотехніки й ветлікарі не мають засобів пересування.
Директори й начальники політвідділів МТС і радгоспів, райвиконкоми в багатьох випадках не дбають за матеріально-побутовий стан своїх спеціалістів. Тільки цим можна пояснити ганебні факти, коли агрономи, зоотехніки, ветеринарні лікарі живуть у несприятливих житлових умовах, не одержують по два місяці зарплати, не постачаються регулярно харчовими продуктами.
З таким станом треба негайно скінчити. Роль радянського спеціаліста в сільськогосподарському виробництві, у боротьбі за опанування колгоспниками агротехнічних знань, у боротьбі
