твим інвентарем, переходять до рук трудящих масі через революційні комітети.
Голова і члени Г. Р. К.
Володимир Затонський-Голова. Михайло Баран-Заст. Голови. Хведір Конар. Іван Немоловський. Михайло Левицький. Казімєрж Літвінович.
Серпня 1-го дня 1920 року
м. Тернопіль.
Декрет ч. 2.
З огляду на те, що церква у всіх періодах свойого істнування була одною з найсильніщих підпор всіх держав, побудованих на підвалинах гніту і визиску робочих мас в користь пануючих, і служила для останніх найуспішним засобом для нищення в пролєтарській душі свобідноі думки і критичного оцінювання громадянських і соціальних відносин, — РЕВОЛЮЦІЙНА РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКА ВЛАДА ГАЛИЧИНИ — постановляе:
1. Церков відділяється від держави.
2. На теріторіі Соціалістичноі Радянськоі Республіки Галичини установлюється повна свобода віри, а також свобода невизнання жадноі віри, залежно від волі кожного окремого громадянина.
3. Всі прівілеі, а з окрема прівілеі духовних осіб і правні обмеження, зв'язані з визнаваням тієі чи іншоі віри, касується.
4. Ніхто не має права, опираючись на своіх релігійних переконаннях, відмовлятися вид виконування громадянських обов'язків, накладених на на нього Радянською Владою, ані нарушувати загальний громадянський лад чи прав поодиноких громадян Республіки.
5. Акти державного і публичного правного значіння не мусять бути зв'язані з жадними релігійними формами та обрядами.
