† Вячеслав Липинський.
Десять літ тому появилась перша книжка „Хліборобської України“ і десять літ тому був заснований „Український Союз Хліборобів Державників“. Початок сформулованя ідеї і початок спроби її здійсненя.
Радістні і сумні роковини. Радістні — бо ідея наша має вже нині, по десятьох літах, своїх вірних та її розуміючих борців. Крім того почала вона поширятись серед українського громадянства, впливаючи в деякій мірі на еволюцію його дотеперішніх способів політичного думаня.
Сумні — бо ідея гетьманська найшла найменше зрозуміння як раз серед орґанізованих гетьманців. Перша орґанізаційна спроба здійсненя ідеї не вдалась. Вона скінчилась нечуваним навіть серед наших примітивних політичних відносин скандалом: вимогою орґанізації, поставленою свому ідейному провідникові, щоб він признав себе духово зломаним. (Іншими словами: орґанізація, покликана для здійсненя ідеї, признала повну безвартність цієї ідеї. Бо що варта ідея, яка навіть свого виразника не встані охоронити від „духового зломаня“?
Звідки оце парадоксальне видовище? Нині, по літах внутрішньої боротьби, що поглинула непродукцийно стільки сил; — нині, коли пройшов вже найгостріщий біль, спричинений ділами деяких „сердечних приятелів“ і „вдячних учнів“ — настав час дати спокійну відповідь на це питання. Настав час від другорядного відділити основне — найти окутане хаосом боротьби ядро, яке цієї внутрішньої боротьби і орґанізаційний невдачі стало джерелом і первопричиною.
Імя йому: персоніфікація ідеї гетьманської вже тут, на еміґрації. Персоніфікація взагалі і персоніфікація в невідповідній особі. Друге дало свої розкладаючі наслідки там, де сягав вплив цієї особи: в верхах, в проводі орґанізації.
- ↑ Це — призначене для публікації, яку отсим даємо в руки читача, — „Вступне слово“ є останнім твором В. Липинського. Покійний закінчив його коротко перед своєю смертю в квітні 1931. Друкується що до найменших подробиць згідно з ориґіналом (Замітка Видавництва).
