Зважаючи на те, що культурний розвиток і, зокрема, розвиток культури національних меншостей потребує допомоги й стимулювання творчості, а це викликає потребу боронити права авторів, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народніх Комісарів УСРР постановили:
1. Авторське право на твори, як ті, що вийшли в світ (арт. 14), як і ті, що є на території УСРР або інших союзних республік у нагляді рукопису, ескізу або в іншій об'єктивній формі, визнається за автором і його правонаступниками незалежно від їхнього громадянства.
2. На твір, що вийшов у світ за кордоном, або що є за кордоном у вигляді рукопису, ескізу чи в іншій об'єктивній формі, авторське право визнається тільки тоді, коли між Союзом РСР і відповідною державою є спеціяльна угода і лише в межах, установлених такою угодою.
3. Автор, що є громадянином Союзу РСР, і його спадкоємці щодо твору, який вийшов у світ у чужоземній державі або є в вигляді рукопису, ескізу чи в іншій об'єктивній формі на території чужоземної держави, незалежно від того, чи є між Союзом РСР і цією державою угода, передбачена арт. 2, має право на оборону авторського права на території УСРР.
Правонаступники автора, крім спадкоємців, не мають права на оборону авторського права на твори, зазначені в цьому артикулі, на території УСРР.
4. Авторське право поширюється на всякий твір літератури, науки й мистецтва, хоч який був би спосіб і форма його створення, та його вартість і призначення, як-ось: усні твори (промови, лекції, доповіді тощо); писані твори (книги, статті, збірники тощо); переклади; твори драматичні й музично-драматичні; твори хореографічні і пантоміми, що про постановку їх є вказів-
