Батько обидив ся. Катруся плакала, мене нагнав піп з хати і обіцяв, що аж тодї віддасть менї дочку, коли у мене найдеть ся хоч яке так хозяйство, або хоч декілька червінцїв. Я покинув хату та вже три місяцї бю головою мов риба об лїд, наймав ся то вірменським купцям, то київським міщанам, та лише тільки заробив, щоб прогодувати ся. Аж ось з весною задумав я махнути у степ, щоб з вами панове молодцї промишляти козацьким хлїбом. Або удасть ся, або пропала голова, все одно. Святилиб ся ваші славні слова — „або добути або дома не бути“.
Танасови і козакам подобав ся меткий і гарний хлопець. Вони навіть проти свого звичаю не кпили з його любови та бажань, а навпаки потїшали його на всї лади. Вкінци обізвав ся Грицько.
— Не во гнів тобі, Іване, але бачиш, яб сам бажав бути на твоїм місци. Правда ти побиваєш ся, але хоч знаєш для чого а я от, як каже Танас, козак Голота, більш нїчого. Позволь тому, щоб я тобі помагав і клену ся тобі Межигорським Спасом, та святою Пречистою, що не відчіплюсь від тебе мов репях від собачого хвоста. — Згода?
— Згода! усміхнув ся Іван і усї козаки почали забирати ся до супочинку.
Старий Танас лїг далеко від прочих і перед сном приказав Іванови, щоби пильнував табору, сидячи на могилї. О півночи мав він збудити Харка і Савка, а над раном мав сам Танас з Грицьком обняти варту. Ся послїдна варта була найважнїйша, бо якраз над раном любили Татари начастійше нападати. Козаки позавивали ся у все, хто що мав, і вскорі довкруги Коржевої могили почув ся сопіт утомлених грудий.