фільтрує нафту, яка йде рурами з Баку аж до Батуму. Завод цей найновішої конструкції є гордістю аджарців.
Після довгих історичних перетурбацій 25 серпня 1878 року Батум заняли окупаційні війська царської Росії. В Аджарістані як і скрізь почалась русифікаторська політика російського самодержавства, почалась варварська політика визиску та утисків бідноти, і одна третина населення Аджарістану виеміґрувала до Туреччини. Батум тоді мав 2 з половиною тисячі населення і більше нагадував село ніж портове місто.
В 1883 році Батум був з'єднаний залізницею з містами Тифлісом і Баку. З цього часу Батум швидко зростає. На початку XX віку в Батумі вже було до 10 тисяч робітників. З цього часу батумський пролетаріят не відстає в революційній боротьбі від пролетаріяту Тифлісу і Баку. В революційних подіях 1902 року серед провідників пролетарського руху в Батумі зустрічається також ім'я тов. Сталіна. Після скинення царського самодержавства в батумській області, господарювали по-свойому окупаційні турецькі, німецькі і англійські війська. Панування їх закінчилося приходом до влади грузинських меншовиків, що двічі криваво здавили повстання аджарців.
18 березня 1921 року трудящі Аджарістану за допомогою трудящих Грузії скинули меншовицький уряд і проголосили в Аджарістані радянську владу.
До революції в Аджарістані було всього 17 шкіл з 850 учнями тільки дітей багачів. Зараз в Аджарістані понад 130 шкіл майже з двома десятками тисяч учнів. Це школи тільки першої ступені — початкові. Окрім цього є ще шноли семирічки, десятирічки, школи се-
