Ось невеличкий садочок, запорошений бульварчик зі старими деревами, що під ними на лавочках цілими днями висижують, тупо дивлячись в одну точку старики.
— Це останні представники старої Вірменії, — пояснюють нам вірменські товариші.
А в цей час, через цей садочок гурмою йдуть веселі, жваві піонери в новий уже просторий сад з алеями, з клюмбами, з майданами, з літнім театром.
Ось такий сьогодні Ерівань. Завтра він буде ще інакшим, буде гарним новим модерним містом. Нова столиця, нової радянської Вірменії будується і те, що видно в Ерівані те твориться і в цілій країні. Варто згадати хоч би Ленінакан, що про нього була мова впереді, варто згадати новозбудований Ширакський канал, проведений із ріки Арпачая на ленінаканське плоскогір'я для орошування біля 5.000 гектарів землі. Нові фабрики й заводи, нові орошені поля, виноградники, сади, огороди, нові міста, а разом з цим нові звичаї, побут і культура, величезний ентузіязм трудящих, маса веселих здорових піонерів — оце риси сьогоднішньої Вірменії.
Вірменська література, що нараховує понад 1½ тисячі років багата як художніми, так і науковими творами. Але це історія. Сяогодні вірменська пролетарська література, це один із найміцніших загонів пролетарської літератури Закавказзя і всього СРСР. Трудящі маси Вірменії під керівництвом своєї компартії і радвлади швидкими темпами посуваються вперед на всіх ділянках широкого фронту соціялістичного будівництва. Вони наверстують і наверстають дуже швидко те, чого вони не встигли зробити, дякуючи
