а навіть останніх місяців. Нові широкі вулиці прорізуються навпростець через старинні гнізда типічних східних землянок, що на їх руїнах виростають модерні будівлі з прекрасного туфу. Будуються пам'ятники, в проєкті робітниче місто, нова станція залізнича, великий сад культури й відпочинку, трамвай і т. д. І ось оце все нове переплітається з останками старого на кождому кроці. Старе щодня, щогодини уступає місце новому і це теж неначе фантастична казка, неначе сон на яві. На кожному кроці ви можете сьогодні побачити цікавий контраст. В однім районі міста будується велитенський будинок культури за останнім словом сучасної архітектури й техніки, а зовсім недалеко стоїть ще старинний мечет зі „святою“ водою (грязний басейн), зі столітнім сивобородим (борода по коліна), глухим муллою, з перським чаєм, зі „святими“ віковічними деревами, з мусульманками в чадрах що неначе в казці якій виходять довгим рядочком з вузеньких дверей „святого“ подвір'я мечеті, а їм на зустріч з роботи — з заводу йдуть гурмою по вулиці бадьорі, веселі, здорові — комсомолки. В одному місці типічні східні торгові приміщення та кустарні майстерні неначе десь в старім Тегерані або Константинополі (це старий типічно-східній верменський базар), а недалеко на новій широкій столичній вулиці великі світлі крамниці ерівинського робкоопу.
На о̀дній вулиці ви побачите по боках відкриті кам'яні рівчаки, що по них біжить чиста холодна вода, ще старий еріванський „водогін“ і тут же дійсний водогін з краном, що біля нього в черзі за водою стоять з відрами і старинними глеками жінки в чадрах і без чадр в червоних хустинках.
