невідступно і нарком освіти тов. Сімун'ян, тов. Ахум'ян Тігран, і тов. Вештуні. Взагалі в перший день нашого тобуту в Ерівані ми вже були зі всіми знайомі. Ми зі всіма говорили на всякі теми, ми почували себе як дома. Перебування в Ерівані це пам'ятна подія в моїм житті. Тут я побачив і довідався та навчився стільки цікавого, пережив стільки сильних вражінь, що не часто в житті повторюються. Мене сильно вражала та загальна цікавість і обізнанність з життям, за економічним і національно-культурним розвитком України з боку грузин і вірмен. Але ще більше вражала мене велика цікавість, увага і поінформованість про Західню Україну. Коли тільки доводилося мені виступати (а це було часто) як представникові спілки революційних письменників „Західня Україна“, мій виступ завжди попереджали грузинські і вірменські, товариші короткою але точною і правдивою інформацією про Західню Україну. Особливо це яскраво підкреслювали вірменські товариші, порівнюючи історичну судьбу Західньої України з минулою історичною судьбою Вірменії.
Неначе сон
Пригадуються мені слова одного з товаришів, що розбудившись ранком сказав:
— А знаєте, товариші, мені здається, що ми вже тут у Вірменії сидимо більше місяця.
Всі ми підтрердили думку товариша, що ми так багато встигли побачити і почути, так багато довідалися, так багато набралось у кожного вражінь, так багато знайомств, що дійсно неначе ми вже з місяць тут
