недовгий час максимально, і встигли оглянути та довідатись дуже багато. Весь час був розплянований і врахований з точністю. Нас не залишали в спокою ні на годину хіба тільки тоді, коли треба було спати. Ми завжди мали провід і допомогу та потрібні пояснення. Ми ніколи не поспішали, бо все робилося організовано й пляново.
Ось приїхали зі станції, помилися, обтрусилися з дороги, залишили речі в готелі і пішли в сад на обід. Від 6-ої до 8-ої години ми в готелі спочили. О 8-й годині прийшли товавиші вірменські письменники і всі ми пішли на чай. Відсіля на великий вечір зустрічі в будинок культури. Вечір закінчився о 12-й годині. Відсіля в сад на концерт національної музики, танців і співів. Після 1-ої години ночі, тут таки в саду розпочався банкет, що затягнувся до 5-ої години ранку. Отже, за одного півдня ми вже дуже багато дечого бачили, та познайомилися з людьми. З доповідів та взаємних виступів ми вже багато дечого цікавого довідалися.
Ми познайомилися з вірменськими робітниками, активом, з письменниками, художниками, ми бачили зразки старого й сучасного вірменського танку, чули співи і музику, народню та з творчости вірменських композиторів.
Я ніколи не забуду прекрасну популярну пісню, що її проспівала студентка еріванської консерваторії тов. Шугік. Це пісня „Джан, Азербайджан“. Вірменські товариші перекладали мені зміст цієї пісні і навіть навчили трохи й мельодії. Але весь зміст і суть цієї нової у Вірменії пісні не тільки в її словах, а в самому факті її популярности. Ця пісня, це один з яскравих доказів того єднання та зближення радянської влади
