на ньому виступив між іншими і нарком освіти Вірменії тов. Драстамат Сімун'ян, організовано поїхали ми до міста до центрального готелю.
Еріван — це було до революції мале містечко, що нараховувало всього 20.000 населення. Сьогодні в Ерівані округло 100.000 населення. Місто швидко росте й перероджується. Місто дуже швидко будується. Від цього і темпи — пульс життя в Еріван далеко жвавіші ніж навіть у великому місті Тифлісі.
Я назвав би Ерівань містом піонерів. Веселих, здорових та рухливих піонерів з червоними краватками в Ерівані дуже багато. На станції зустрічали нах численні загони піонерів, у місті на кожній вулиці, в скверах, у садах, повно піонерів. Скрізь рясно цвітуть червоні піонерські краватки, скрізь лунає веселий шум та сміх піонерії. Піонери Вірменії приймають дуже активну участь у соціялістичному будівництві. Це надійна зміна трудящих мас Вірменії.
Ще в Тифлісі нам говорили, що вірмени прекрасні організатори. Це дійсно так. Точність і організованість у Вірменії прекрасна. Мені здається, що в цьому відношенні вірмени не тільки не уступають перед німцями, але й випереджують їх, виявляючи надзвичайну точність і організованість у далеко складніших умовах чим німці. В еріванськім готелі, як і в усіх готелях наших столичних міст не найшлося ні одного вільного місця, але доки ми на станції провели мітинг, доки приїхали до готелю, тут уже червоний куток і конторку готелю встигли перемінити на вигідні спальні кімнати для нас, поклавши ліжка, і застиливши їх. Ми були в Ерівані всього два з половиною дня, але дякуючи прекрасній організованості ми використали цей
