найбільше манило те, що ховає Кавказ у своїх проваллях та долинах, що він криє ген там далеко за своїми сніжно-білими хребтами. Рівнини й долини Закавказзя, окремі радянські соціялістичні республіки, об'єднані в Закавказьку федерацію — ось де багато цікавих несподіванок, що їх заховав високий Кавказ. Побачити, познайомитися з народами Закавказзя, з їх історією, з їх життям, побутом і культурою, оце були мої бажання, що про здійснення їх я дуже часто мріяв. Задовольнити цих бажань не могла жодна географія, жоден справочник. Навпаки, вони ще більше запалюють цікавість.
З якою ж великою радістю я збирався в дорогу 27 червня 1931 року, попавши до складу делеґації, що їхала з Харкова до Тифлісу проводити декаду української культури на Закавказзі.
Декада української культури на Закавказзі це одна з тих різновидних форм братання трудящих великої сім'ї народів СРСР. Тільки пролетарська революція дала можливість трудящим численних національностей колишньої царської Росії — „тюрми народів“ об'єднатися в одну братню сім'ю народів.
Перекличка окремих республік, соціялістичне змагання між ними, обмін всякими делеґаціями, обмін досвідом роботи, декади і тижневники, взаємна допомога, обмін культурними надбаннями — все це ті форми взаємного ознайомлення, зближення і братання між трудящими масами різних національностей окремих республік і областей. Всі ці форми підносять нову хвилю ентузіязму і служать будівництву нової пролетарської культури єдиної по своєму змісту і суті та різноманітної своїми національними формами. Тому то державні і громадсько-культурні організації радянсь-
