Скільки верблюдів, скільки караванів пройшло через цей міст, що з нього сьогодні залишились тільки останки на обох берегах? Скільки людей та караванів з дорогоцінними товарами сходу і заходу пройшло за віки через це місто Ані? Сьогодні над останками цих розвалин лягли цілі століття і прикрили цих свідків давньої історії трухлявістю та сивиною довгих віків.
Наш поїзд повертає на схід і врізується в гори, а випустившись з гір, біжить широкою долиною вже трохи дальше від кордону. Ось справа, на турецькому боці виринули раптом високі два гірські верхи, вкриті снігами. Вони нагадують дві голови цукру, одна більша друга менша, Це вульканічні гори, що колись диміли та дихали вогнем, а сьогодні заморожені, біліють вічними снігами. Це гора Арарат, прославлена біблійськими леґендами. Арарат має два головні верхи, ле великий і малий Арарат. Ця картина й стала емблемою Радянської Вірменії і красується під емблемою пролетарської держави, під серпом і молотом на державному гербі Соціялістичної Радянської Республіки Вірменії, що до її столиці Ерівані ми якраз під'їжджаємо.
В столиці Вірменії
Коли побачите з вікна поїзду сніжні верхи гори Арарат, значить уже близько Ерівань.
До столиці Вірменії Ерівані ми приїхали 6 липня біля 2-ої години вдень. На станції зустріли нас так само як і в Ленінакані. З музикою, з прапорами, з привітаннями. Після невеличкого мітинґу на станції, що
