До цього ще Вірменія терпить постійно і від другого, вже стихійного лиха. Вірменія це країна частих землетрусів, що руйнують міста і села, а навіть цілі райони.
Оці всі моменти відомі з ґеоґрафії та історії Вірменії. А ось тепер я дуже задоволений можливістю побувати в цій вже радянській країні та побачити й познайомитись з сучасним життям її мешканців.
5 липня наша бриґада в складі шістьох чоловік виїхала з Тифлісу до Вірменії. З нами виїхав нарком освіти Грузії тов. Квірікадзе та грузинський письменник Тіціян Табідзе. Провожав нас вірменський пролетарський письменник тов. Алазан і ще декількох товавишів вірмен, що приїхали за нами аж до Тифлісу.
З Тифлісу ми виїхали 5 липня біля 10-ої години вечора. Раненько 6 липня ми приїхали перевал, і проскочивши через тунелі, виїхали на гористі рівнини, на так звану Альпійську рівнину Вірменії. Ранішне сонце привітало нас на цих рівнинах якось дуже радісно. Тут чудова природа. Під ясноголубим глибоким небом розкинулась простора рівнина ленінського плоскогір'я з буйними травами та цвітами. Повітря чисте, прозоре і лагідне та якесь дуже легке — рідке. Тут середня висота 1530 метрів над рівнем моря. І на такій висоті рівнина, так звана альпійська левада з буйними травами та дикими цвітами. Легені тут працюють надзвичайно швидно, хапаючи рідке повітря височин. Недалеко на горизонті зовсім невисокі горбочи і як дивно, вони всі біліють в снігах, хоч тут на цій гірській рівнині ці горбочки видаються зовсім низькими.
Клімат на ленінаканськім плоскогір'ї прекрасний. При цьому кліматі на чорноземнім і чоколяднім ґрунті лені-
