Сторінка:За кавказькими хребтами.djvu/44

Цю сторінку схвалено

Вірмени називають себе гайканами, а свою країну Гайстан, а сусідні народи називають їх (армянами) вірменами, а їх країну Вірменією чи Арменією. Обі ці назви походять від імени леґендарного героя Арама, що колись давно, за народніми переказами мав звільнити країну від чужинців-завойовників.

Розположення поміж могутніми державама Сходу і Заходу, між Персією і володіннями могутньої римської імперії, а потім Візантії, що боролися між собою за панування в цій частині Азії, дуже тяжко відбивалося на Вірменії та її населенню. На протязі довгих століть Вірменія постійно терпіла від нападів то з одного, то з другого боку. Ці напади часто призводили країну до великої руїни, до кривавої різні її населення. Вірменія з часом розпалась на декілька частин, а в кінці XIV віку в наслідок нападу Тімурлена була майже зовсім зруйнована і перестала існувати як окрема держава.

Вірмени з давніх давен терпіли від нападів різних своїх сусідів страшні криваві погроми. Ці погроми, ця кривава різня вірменського населення стала системою тих часів, коли Вірменія попала до складу колишньої царської Російської імперії. Царський уряд Росії сприяв і всякими засобами розпалював національну ворожнечу окремих народів. Ця політика царського уряду призвела до того, що в часи імперіялістичної і громадської війни трудящі маси різних національностей Закавказзя різалися взаємно в інтересах своїх клясових ворогів. Вірменія в ці часи стала країною кривавих масових погромів, масової різні. Вірмен різали турки, та азербайджанські тюрки і курди. Ця різня приймала страшні розміри. Різали поголовно цілі міста і села, не щадячи нікого, навіть маленьких дітей.