аж під турецький кордон, до Вірменії, до цієї країни, що пережила страшні криваві погроми і пережива так часто страшні землетруси. Я вже вивчаю ґеоґрафію та історію Вірменії.
Вірменія проголошена соціялістичною радянською республікою 29 листопода 1920 року. Територіяльно Вірменія найменша з трьох основних республік Закавказької федерації і займає 29.964 квадратових кілометрів або 16,2% всієї площі Закавказзя. Населення Вірменії по перепису 1926 року дорівнювило 880.464 чоловік або 15,1% всього населення Закавказзя по переписі 1926 було 1.339.500 чоловік. З цього числа 744.216 чоловік вірмен живе в Радянській Вірменії і становить 84,6% всього населенння республіки. Решта вірмен живе компактною масою в окремих районах Азербайджану і Грузії та розсипано по всьому Закавказзі. Окрім вірмен у Вірменії живе 8,8% тюрків, 2,2% росіян, 1,7% курдів і єзидїв, 0,7% карапапахів, ще в меншому відсотку різні інші національності.
Вірмени належать до найдавніших народів Закавказзя. Предки вірмен жили у північній частині Мезопотамії біля озер: Ван, Урмія і Гокчі або Севан. Ще тисячу років до Християнської ери (в X віці) територія, замешкана предками вірмен була відома асирійцям під загальною назвою Країн Наїрі. В другій половині IX віку до христіянської ери предки вірмен заснували державу, що її асирійці назвали Урарту, а в біблії Арарат. Столиця держави Урарту находилася в гірській околиці, десь недалеко від гори Великий Арарат. В VIII віці до християнської ери політичний центр цієї держави був перенесений в околицю озер Ван, де організувалося й довго процвітало ванське царство.
