грязна, запущена печера, або кам'яний хлів гірше від свинюшника десь на віддалені від житлового помешкання. Кожного місяця кілька днів хевсурська жінка мусить самітньою провести в самревло або в боселі, як нечиста. Ще гірше тоді, коли хевсурська жінка родить. Вона без усякого уходу і допомоги мусить прожити сама у самревло десь на окраїні селища або поза ним цілих 40 днів. За цей час ніхто не має права навіть наблизитися до неї. Оцей варварський звичай тяжить над жінкою хевсурів, пшавів і сванів ще й по сьогоднішній день.
Ось така хевсурія з чотиритисячним народом, що число його постійно зменшується, дожила й до наших днів бурхливого соціялістичного будівництва й небувалого культурного росту. Надто жорстокі природні умови цієї країни відрізали її нарід від культурного процесу всієї Грузії
Але й туди за часів радянської влади проникають поступово нові звичаї, нові культурні здобутки. В Хевсурії вже за часів радвлади є гарні новозбудовані школи лікарні, клюби, кооперативи. Вже проникли до Хевсурії дрібні білі ґудзики, що їх нашивають на шерстяний одяг і цим замінюють вишивки та зменшують труд жінки. Проникло вже до Хевсурії й мило та сірники. Мало того, в Хевсурію знайшов собі вже дорогу й сепаратор, що творить там цілу революцію. Трактора в Хевсурію завезти неможливо та й примінити його там теж немає змоги, але те, що на степах Азербайджану та низинах Грузії зробить і вже робить трактор те в гористій Хевсурії та в її сусідок Пшавії, Мухевії і частично в Сванетії доконає оця мала машина — сепаратор.
