і снопи та сіно, але це тільки там, де є можливість проїхати такими санками.
Хевсури ще й сьогодні ходять у маленьких шлемах, в сорочках із стальових кілець (кольчуга), в стальних наколінниках, зі старинними мечами і навіть зі щитами. Це старинна зброя, що її мають хевсури ще з IX та XII століть. Носять хевсури цю старинну зброю не тільки з традицій, але й з міркувань чисто практичного її примінення. Родові незгоди та антаґонізм ще й сьогодні подекуди живуть. Не викорінена ще зовсім і кровна помста хоч за часів радянської влади це вже рідкі явища і форма їх уже не та, що була раніш.
Кровна помста у хевсурів, це не система вбивства, а навпаки гарантія від вбивства. Хевсури завжди рубаються — це в них уже відвічний звичай, але убивств у Хевсурії майже не буває. Вони ранять, калічать один одного, але не вбивають. Не тільки вбити, але заподіяти противникові важку рану це ознака трусливости і велика ганьба для хевсура. Ранити противника в обличчя, значить обезчестити його, отже, за таку рану той, хто заподіяв, її платить як за велику зневагу. Платить коровами. По хевсурському звичаю платить покривдженому стільки корів, скільки ячмінних зерен поміститься у заподіяній на лиці рані, не враховуючи двох крайніх зерен. За інші заподіяні рани платиться тільки за лікування їх. За вбивство противника виновник терпить дуже тяжку кару. Він платить такі штрафи, що руйнують цілий рід. Тому то сім'я вбивці втікає з Хевсурії, залишаючи все, що тільки має. В таких випадках, той, хто порушить яку-небудь найменшу дрібницю, залишену цією сім'єю, приймає на себе й кров.
