ванням, жертвоприношенням (різання барана, палення його голови) та мазанням кров'ю з барана хрестів. Святиня хевсурська — хаті це одночасно й пивна, де варять з ячменю кустарним способом пиво і п'ють його в час богослуження та в час всяких обрядових свят. Хаті це місце зборищ реліґійних і громадських. Хаті має і свій гайок і своє поле, що звичайно користуються ними жреці, священослужителі.
Хевсурія це бездорожна країна, що до неї можна дістатися тільки пішком або верхи на коні чи ослі по важко прохідних стежках понад пропастями. Це країна відірвана від світа. Отже не дивно, що тут ще й сьогодні ведеться натуральне господарство. Грошей у Хевсурії майже немає. За них тут і купити нічого не можна. Найцінніше багатство у хевсурів це мідяний посуд, худоба й вуджене м'ясо. Вудженого м'яса в багатіших домах запаси, що можуть вистачати на рік і більше. Але, хевсури їдять мало м'яса. Взагалі страви хевсурські від віків одноманітні — це ячмінний хліб, сир і масло. Хевсури й досі користуються речами свого власного виробу. Починаючи від домотканного шерстяного одягу й обуви з сирової шкіри, і кінчаючи знаряддям хатнім і господарським, хевсури виробляють собі все самі примітивним кустарним способом. Ще й досі в Хевсурії можна найти кам'яні молотки, сокири й ножі та кістяні голки і т. і. Всякі тягарі Хевсури переносять на плечах або верхи на конях. Кажуть, що тільки в селі Борисахо появилися вже гарби на колесах і то вони привезені туди верхом на конях в'ючним способом. Вживають ще в Хевсурії санок, що по склонах гір возять на них топливо
