сюрпризних таємниць, що їх приховує високий Кавказ, і що вони мене завжди так тягнули на Закавказзя.
Мені не пощастило бути в Хевсурії, та і взагалі це дуже не легка справа дістатися туди, але будучи в Грузії, я довідався про Радянську Хевсурію дуже багато надзвичайно цікавого.
Ось читайте:
Коли їхати із Владикавказу до Тифлісу, то вправо від воєнно-грузинської дороги на самому перевалі головного кавказького хребта, в непроходимих горах живуть хевсури. Хевсури це гірське племя грузинського народу, що відрізане від світа і людей живе собі й сьогодні своїм предвічним життям. Хевсур не багато, по переписі 1926 року їх всего біля 4000 чол. Живуть вони по обох склонах головного сніжного хребта Кавказу. Їхня маленька країна розположена на горах головного кавказького хребта так неначе сідло на коні. Середня висота Хевсурії 1600 метрів понад рівнем моря. Більша частина Хевсурії лежить на південному склоні гірського хребта і зветься Хевсурія піракетельська, тобто цьогобічна, менша частина на північному склоні — Хевсурія пірікітельська — тогобічна. В цій маленькій країні зароджуються річки, що пливуть у протилежні одна одній боки одні — в Чорне, інші в Каспійське море. Важніші ріки Хевсурії, це хевсурська Араґва, що вливається до ріки Кури, Арґуна і Асси притоки ріки Тереку. Хевсури займаються хліборобством, і скотарством. Сіють ячмінь, подекуди і пшеницю та випасають корови і вівці. Є навіть спеціяльна порода маленьких і дуже молошних хевсурських корів. У горах дуже мало землі придатної для хліборобства, тому хевсури використовують найменші клаптики
