народнє лікування, знахарство, народні вірування тощо — це останки давних часів, що їх зустрічаємо ще і в наші дні в різних (особливо гірських) племен Грузії.
Народнє лікування, що в основі своїй має широке застосування різних лікувальних засобів рослинного та звіринного походження практикується грузинськими лікарями навіть і в наші часи. У народніх лікарів здавен-давна зберігалися рукописні народні лічебники так звані — карабадіни, складені в більшости за перськими й арабськими джерелами. Взагалі признано, що в Грузії були та ще й зараз подекуди є дійсно знамениті народні лікарі, з величезною практикою лікування вивихів кості, переломів, поранення тощо. У гірських племен (хевсури, пшави) ще й досі у великій пошані такі лікарі. Багато всяких старих народніх засобів лікування оказалися дійсно дуже корисними (наприклад, заслонювання світла червоною матерією від хворого на віспу і таке інше) і приміняються сьогодні в науковій медицині.
Народня словесна творчість грузин надзвичайно багата і різноманітна. Величезна кількість народніх пісень і казок живе у вустах народніх довгі віки, постійно збагачуючись. Ліричні, трудові, обрядові і героїчно-історичні пісні та казки пересичені поезією. Так само багата грузинська музикальна творчість. З музикальних інструментів найбільш розповсюджений інструмент чотґурі або чанґі — своєрідна мандоліна. Чіянурі-скрипка, ствірі-дуда з козячим мішком, тарі рід балалайки, дайра — бубон і саламбурі-сопілка — це також були дуже розповсюджені інструменти серед грузин. Декотрі з них, як от саламбурі та дайра ще
