й грузинською мовами. Газети виходять з аншлаґами українською мовою, по клюбах, садах, на вулицях, по установах гасла українською мовою. В центральному театрі ім. Руставелі театр „Березіль“ грає українською мовою. „Диктатуру“, „Кадри“, „Мину Мазайла“, „Гайдамаки“. Скрізь лекції, доповіді про українську пролетарську культуру, вечори української пісні, музики, української літератури, виступи українських письменників, велика виставка української культури й мистецтва, по бібліотеках виставки української літератури. На вулиці, в трамваї, на трибуні, на сцені чути українську мову. Словом, українці заняли Тифліс, але цим разом місто не потерпіло жодної руїни як за часів своєї довговічної історії. Цих нових „окупантів“ трудяще населення Тифлісу зустрічає гаряче, по-братньому, як своїх друзів, як братів, як дорогих гостей, виявляючи всі традиції гостинности закавказьких народів. Це братаються і діляться досвідом будівники соціялізму, будівники пролетарської культури, що різними формами на радянській Україні і в радянській Грузії будують зі всіма народами СРСР єдину по суті інтернаціональну соціялістичну культуру.
Дещо про Радянську Грузію
Тому тільки дещо, що в Тифлісі українська делегація розбилася на окремі групи-бриґади і роз'їхалася по різних республіках Закавказзя. Одна бриґада мала обслужити Грузію, друга Азербайджан, а третя Вірменію. Я добровільно зголосився до бриґади, що виїхала до Вірменії. Але за декілька днів перебування в Тиф-
