альтанки. Бувають такі вишки і на два, а навіть на три поверхи. Видно, що там люди ночують. Мабуть тому, що там високо холодніше чим на землі — так пояснювали ми собі. Але коли почало темніти, ми зрозуміли значення і потребу оцих вишок на азербайджанських степах. Як тільки зближається поїзд до станції зараз моментально зачиняють всі вікна й двері та гасять світло у вагонах, бо на кожній станції, особливо де річка чи штучний ставок, хмарами літають комарі. На одній з оцих пустинних станцій не встигли зачинити вікна і до вагону моментально неначе хто з мішків насипав повно комарів, які кинулись на всіх живих і почали кусати через одежу. Виганяли їх, потім били, аж криваві п'ятна залишалися на стінах, та на стелі вагону. Тепер уже для нас ясно, що ці вишки на станціях це спасення від кусючих комарів.
На станціях немає нічого, немає навіть води. Та вода тут найцінніша. Привозна. Ось такою пустинею проїхали до вечрра, проїхали й цілу ніч, а всього тільки три помітні станції бачили — Кюрдамір, Евлах і Шамхор.
Потомки турецько-монґольських племен
Якось аж дивно робиться, що в таких пустинях, в таких жорстоких природних умовах живуть люди. А вони живуть тут вже багато століть. Пустинні низини Азербайджану ще з IX століття почали заселювати курди та різні турецькі племена. Особливо значні маси турків осіли в Азербайджані в епоху великих монґоло-турецьких походів XIII століття. в 1258 році
