і південних гарячих міст. Навіть на базарі, під гарячим сонцем всі вимушені ходити повільно, в'яло. Тут на вогні, на довгих залізних шпичках жариться шашлик, а господар, що жарить його сам чорний як цей шашлик, і в таку велику спеку сидить на сонці біля своєї жарівні в баранячій шапці. А ось там ходить якийсь навіть у здоровій чорній бурці. Говорять, що бурка зимою гріє, а літом холодить, але я цьому не йму віри бо одна тоненька сорочка в мене на плечах і то видається занадто важкою.
Йдемо до моря купатися. Хоч у купальнях величезна черга, але нам як гостям дали змогу покупатися без черги. Вже відчули ми вславлену гостинність кавказьких народів.
Прикмета Каспійського моря, це щось середне між прикметами Чорного й Озівського морів. Вода якась зеленаво-сірувата і нагадує дечим річну воду. А в Баку Каспійське море ще й підмазане нафтою. Так і плаває поверх води чорна нафтова ропа. Купаючись, треба вміло вилазити з води, щоби не залишалась на тілі нафта. Після купелі в морі треба йти конче під душ, щоб сполоскати ропу. Тут і душі для цього приготовлені. Всежтаки купіль знаменита. Обмили пиль і піт з дороги, відсвіжилися і набрали сил для дальшої подорожі.
Після третьої години виїхали з Баку. До станції Алят їхали ще понад морем. З правого боку руді випалені сонцем гори, а з лівого солончакуваті пустирі й море. Все це дуже одноманітне й нудне.
Перед вечером проїхали станцію Алят, повернули вправо поміж гори, попрощалися з Каспійським морем, проїхали ще станцію Аджікабул і в'їхали на пустинний Ширвянський степ.
