Через якийсь час випав чималий сніжок, бо на теж і січень був на дворі. Та за новими чутками, що нагло розійшлися по місту, ніхто й непомітив його. Говорили:
— Пятакова хтось у Дніпро вкинув…
— Полтаву більшевики до пня знищили…
— На Київ аж три червоних армії суне…
Були такі, що навіть називали командуючих тих армії:
— Рємньов, Муравйов, Антонов і Юрась Коцюбинський з ними…
Останньому ніяк не йняли віри:
— Хібаж то можливо, щоб син такого батька і так поступав?! — дивувалися.
І в ті дні, як ніколи в инші, очі всіх зверталися до Білого Будинку і богато було таких, що простоювали коло нього цілими днями, кождий зі своєю метою, а вечером приходили до дому і зразуж бралися за ґазети. Один читав „Народню Волю“, другий „Нову Раду“, третій „Правду“, а четвертий „Кіевлянина“ і, так усі разом, стискали кулаки і всі чогось чекали…
„Охочекомонні юнаки“, що їздили під Крути, гордо залічувалися рани, „реґулярне військо“ в більшости за „Шевченківцями“ йшло, про „Вільних козаків“ не згадувалося, бо Рафес сказав, що вони „погроми роблять“, а кіш Галицьких Січових Стрільців Бог його зна що думав, але Генеральний Секретар військових справ казав, що „у нас досить ще війська на фронті перебуває“…
Отже, заки там щось мало статися. Головнокомандуючий всіми українськими озбройними силами полковник Капкан „розробляв ґеніяльний плян безкровопролитного взяття Харкова“ і йому вірили…
Якось о 10-ій год., з вечора вилетів звідкись невідомий знаряд і пролетів собі над шклянною копулою Білого Будинку… В будинку в той час радили раду і не звернули на нього ніякої уваги, а він вилетів на ріг великої Володимирської і Прорізної, впав і розірвався, чим налякав трохи вулицю і роспустив по місту нових чуток чимало…
Ще два-три дні минуло і із за Дніпра старого почувся гарматний гуркіт. В „Народній Волі“ писалося, що то „Селоспілка“ фронтовиків і ріжних заволок обеззброює“, а на Базарах говорилося, що то „з Полтави йдуть червоні“.
Тоді-ж прийшли до Золотоверхого в свитах та в жупанах, з чубами на голених головах Вільні козаки із Звенигородки, які називали себе „Чорними Гайдамаками“. Йшли собі по господарському. Крім скорострілів, гармат
