Цілу ніч в безпереривних боях, без хвилини відпочинку, без їди, без жадної зміни працювали Стрільці. Страти були значні, підмоги ні звідки. Чим раз більше зменшувалися ряди Стрільців, та кождий розумів, що витримати мусимо, хочби всім прийшлося наложити головами.
Около 4 год. рано 27. січня роздався коло Духовної Семинарії страшний гук.
— Що сталось? — питав один другого. По короткій перерві другий, відтак третий гук.
Тоді щойно зорєнтувалися, що від сторони Подолу ворог обстрілює з міномета Дух. Семинарію. Вислана в тім напрямі сильна стежа припровадила двох людців і міномет. Оказуються Поляками з Галичини. Попали в полон з австр. армії. На наші питання відповідають, що більшовики їх наняли та платять їм 400 карбованців в день. Розстріляно на місци…
Більшовики острілюють із Печерська легкою артилєрією Духовну Семинарію. Ушкодили дімок на подвірю, де лежали трупи та трохи даху.
Надходив день 27. січня. Понурий та сумний, немов зажурений тим, що на світі твориться.
Густий туман, що застелював вулиці, не уступав. Всі брами позамикані. То тут, то там переходить скоро чоловік або жінка, оглядаючись на всі сторони і зникає в густій мраці. Чути клекіт скорострілів, якісь зриви, поодинокі крісові стріли, однак трудно зорієнтуватись, в котрім місци.
На подвіррю Духовної Семинарії лежать довгі ряди вбитих. Трупарня не всилі всіх помістити. Лежать Стрільці і старшини, молоденькі студентки та старі жінки, робітники й пани. Всі спокійно, мирно — вони вже далекі від буденного життя. В очі вдаряють сестри-жалібниці, в звірський спосіб замордовані большевиками. Грузовики звозять домовини, закуплені командою С. С-ів по похоронних заведеннях, для сестер-жалібниць, Стрільців та старшин. Приходять попи й дяки. Розноситься протяжний спів — відправляють панахиду. Сходяться люди пізнавати своїх рідних. Вбитих большевиками пізнати трудно. Пізнають по одязі та ріжних знаках. То тут, то там чути плач.
Немов акомпаніямент сего з окраїн міста доходить чимраз то сильнійша стрілянина.
С. С-ці ведуть ще завзятий бій на Щекавицькім Кладовищі. Там боротьба на отвертім терені. Большевики позасідали поза могилами і хрестами. Бій продовжується вже більше години. Ворог держиться завзято.
Впала команда: — Баґнет на кріс! На пробій!
Більшевики не сподівалися такого наступу й зачали втікати. Настала формальна різня. На місци бою остало около 300 большевицьких трупів.
