захоплення Михайлівського монастиря. Як найчастійше присилати донесення про хід боїв. Значковий Черник і хор. Талнаш ведуть уличну боротьбу скорострілами. Обороною Дух. Семинарії проводить сот. Кучабський з другою половиною своєї сотні і чотирма скорострілами, котрі йому оставив значковий Черник. Штаб полку остає в Дух. Семинарії, а в міру успішних боїв посувається в перед, про що кожда частина буде повідомлена. Приказ сейчас виконати. Я скінчив!“
Я вже згадав, що при С. С. були тільки Галичане. Хоч і зголошувалось багато Придніпрянців, однак їх не принимано. В сей рішучий момент вирішено принимати всіх, хто тільки зголоситься. Прибували старші люди, старшини рос. служби і богато студентів та студенток. Вони й остали з залогою Дух. Семинарії.
На ціле життя врізалось мені в память ся гарна, а заразом грізна картина, яку представляла тоді наша мала твердиня. Всі вікна познимані. То тут то там стоїть на парапеті вікна скоростріл з заложеною лентою, готов до стрілу. З кождого вікна вистають крісові дула. За ними поховані Стрільці. Часто можна запримітити ніжне дівоче личко в козацькій шапці, се Київлянки студентки прийшли нам у поміч. То знову коло скоростріла стоїть старий сивий дідусь і з напруженням оглядає свій терен. Се полковник російської служби Українець — приносить нам своє знання. Він скорострільчик. Чути коротке різке торохкотання скоростріла. По другій стороні вулиці Вознесенської летять з першого поверха кусники шкла. На лиці дідуся-полковника видно тріюмфуючий усміх. Знищив більшовицький скоростріл звернений підступно на нас з одної камяниці, дожидаючий догідної хвилі отворити успішний огонь.
Се був уже четвертий день боїв з більшовиками. Мирне населення по часті вже освоїлося і помимо сего, що кулі не перебирали, рух на вулицях мало що змалів.
З неімовірною скорістю рознеслася вістка по місті, що стрільці виступають у бій. Вуличне життя завмерло. Замикано віконниці, заслонювано вікна. Місто прибрало мертвецький вигляд. З одної, або другої сторони міста перетяв тишину крісовий вистріл, або клекіт скоростріла, але й він скоро замовкав, немов здивований, що ніхто йому не відповідає.
Із Духовної Семинарії виходять стрункі ряди Стрільців і вставляються на подвірю в кольони. Стоїть 6 чет, вижидаючи дальших приказів. Усі в солідних одностроях, довкруги обвішані ручними бомбами, через рамя перевішені набійниці. На лиці в них не видно найменшого страху ні зденервування. Чути могутню пісню. „Ми Гайдамаки“.
