З розвитком наступу Наддніпрянської й Галицької армії штаб дієвої армії рішає повести широко закроєні операції, з метою здобути все Правобережжя з Києвом. Наказ мав на меті, в звязку з рівночасними операціями московської протибольшевицької добровольчої армії Деникіна з південної Донщини, — знищити сили московських большевиків, що оперували на півдні України, й захопити їхні матеріяльні бази. Дозволити українським військам поповнитися у велику всенародню армію на здобутім Правобережжі, де скрізь зриваються проти большевиків повстання. Дозволити Україні увійти в міжнародні зносини, як поважній протибольшевицькій силі, якої не можна легковажити, та здобути так міжнароднє признання української державности й матеріяльну допомогу для українського війська з боку европейських держав, заінтересованих у провалі московського большевізму. Проти цього якраз большевізму йшли російські білі війська Колчака, що здобув увесь Сибір і дійшов аж до Волги біля Самари; Деникіна з-над Чорного моря, Юденіча під Петроградом і Гурка з Архангельська.
На 1 серпня ворог перед фронтом групи С. С. і лівим крилом 2-го Галицького корпусу займає Старокостянтинів–Кузьмин і позиції проти переправ Красилівських, Чорнилівської, с. Сороколуби і с. Кліниця. Група С. С. підлягає 2-му Галицькому корпусові. Задача цілої групи в загальному наступі на Київ — забезпечення лівого крила армії, що наступає на Київ, і оволодіння Коростенем. У передбаченню нового наступу група С. С., займаючи 10-ю дивізією лінію Случі: Чорнилівка–Сорокодуби, скупчує 11-у дивізію в район Малих і Великих Зозулинців, маючи на меті форсувати ту ж р. Случ і ударом по правому флянґу ворога примусити його очистити переправи біля Чорнилівки. 10-та дивізія повинна в цей час переслідувати ворога й дійти на лінію р. Понори. Приймаючи на увагу значну здеморалізованість ворога, група С. С. увесь час поривалася чимскорше кинутися до наступу, але 2-й Галицький корпус все відтягав розпочаття акції. На 2 серпня група С. С. зайняла зазначене вище положення.
3 серпня 11-а дивізія С. С. форсувала р. Случ біля Малих Зозулинців і заняла мостовий причілок на північному березі річки.
На 4 серпня 11-ій дивізії С. С. дано задачу збити ворога з позицій біля с. Клитна й наступати в напрямі на Кульчини, з метою виходу на фронт Кульчини–Печиска. 10-а дивізія мала допомогти 11-й дивізії атакою на переправу біля Чорнилівки. Після заняття 11-ою дивізією вказаного їй фронту, 10-а дивізія С. С. має зосередитися в районі Пилипи–Мончинці, в резерві групи.
11-а дивізія С. С. зранку 4 серпня боєм здобуває с. Клитну і, переслідуючи ворога, надвечір займає Кульчини й Печиски. 10-я дивізія С. С. стає в призначеному їй районі. Частини 2-го Галицького корпусу просовуються вперед і займають Старокостянтинів.
