рейшов у наступ на с. Рудка. Хутко збив охорону кінноти й примусив дивізіон Бориса залишити село, відійшовши в напрямі на Зеленчі. Підтриманий 7-ю легкою батареєю (2 гармати), що підійшла вночі й мала співпрацювати з кіннотою наступного дня, дивізіон у пішому ладі перейшов у протинаступ і, коли ворог змішався, дивізіон хутко скочив на коней і кінно переслідував його в напрямку на Карабчиїв. Туди ворог спрямував свої обози. Коли обози, а за ними й 2-й Таращанський курінь підходили під Карабчиїв, атакував їх із флянґу 4-й полк С. С., що якраз зайняв був цю місцевість з боку Великої Левади, з їхнього правого флянґу атакувала кінна сотня 2-ої дивізії від с. Лисогорки, а ззаду, рубаючи щаблями, вдарила кіннота Бориса, що переслідувала з с. Рудок. Під тими зєднаними ударами 2-ий курінь Таращанців почасти поляг, почасти попав до полону, і тільки невеликі рештки розбіглися по лісах, що на схід від с. Гриців. Чуючи гомін цього бою у себе ззаду, 1-й курінь Таращанців, що вирушив був удосвіта того дня з с. Гриців на м. Смотрич, завернув назад. У лісах біля Грицева він нарвався на частини Січових Стрільців, і тут, як і 2-ий курінь, був розгромлений і розбігся врозтіч. До рук Січових Стрільців попало 518 полонених, між ними командир куріня, 28 кулеметів, 3 гармати, 40 фір обозу з кіньми, біля 600 рушниць, багато набоїв, полкова канцелярія Таращанського полку, як рівно багато награбованого москвинами військового й цивільного одягу, ріжні церковні речі, серед яких — срібний напрестольний хрест і чаша. Бій закінчився повним успіхом для Січових Стрільців. Решта ворога тікала на Чемерівці, куди для переслідування направлено було нашу кінноту.
Група С. С. розгромила одну з найсильніших ворожих частин. Забезпечила флянґ своєї армії. Надовго відбила охоту у москвинів наступати на цьому участкові. Загроза Камянецькому напрямкові минула. Район зосередження Галицької армії на південь від лінії Балин–Смотрич добре забезпечено. Волинська група могла часово бути одведена до резерви для впорядкування. Січові Стрільці після частинного відпочинку в Лянцкоруні цією перемогою придбали моральну силу для дальших операцій. Стрільці побачили, що ворог, який здавався їм майже непереможним, не так вже й страшний — потрібна лише твердість і бажання перемогти. Під вечір 23 липня Січові Стрільці угрупувалися так: 10-а дивізія заняла фронт Фрампіль–Купин, 11-а дивізія зосередилася для відпочинку в с. Рудка, кіннота Бориса заняла через Чемерівці на ранок 24 липня с. Яромирку.
