Тут указано лише тактичні причини невдач, не беручи під увагу причин адміністративного характеру: відсутність поповнень, неналагодження мобілізації, брак бойових припасів і т. д.
День 5 липня пройшов спокійно. Група С. С. відпочивала в районі Ярмолинець. 6 липня по полудні сторожові частини корпусу С. С. були заатаковані на північ від Ярмолинець і під Олексинцем-Пільним. Вислані їм підсилення з Ярмолинець і броневі авта з артилерією — не допомогли. Зустрівши стихійний відступ 1 і 4-го полку С. С., все почало відступати, й тому повстало питання зупинити війська на найближчій оборонній лінії. Слабенькі полки й технічні сотні, що знаходилися в резерві, були вислані для заняття с. Ставчинці і м. Фрампіль, куди й зосередилися надвечір всі частини. Ворог дальше не переслідував, і частини на зазначеній лінії впорядкувалися, зайнявши с. с. Язвіня, Савинці, Фрампіль; кіннота — Нова Пісочна. До 9 липня на зазначеній лінії йдуть невеликі сутички з ворогом. У кокомандування групи С. С., під впливом незмірного перетомлення частин, виникає думка за всяку ціну відірватися бодай частиною своїх сил від ворога для приведення їх у належний бойовий стан. Склад групи з поодиноких шістьох (а властиво сімох) піших полків, із трьома в той час артилерійськими полками, кінним дивізіоном Бориса, окремою кінною сотнею, окремими технічними сотнями й другими помічними частинами, що формувалися в міру потреби (всі ці частини не були зведені в більші тактичні одиниці), — робив для управління в боях надзвичайні труднощі. Шкоди такого стану річей для бойових чинів були занадто очевидні. До того ж і бажання позбавитись постійних несподіванок із боку Волинської групи з лівого флянґу примусили Січових Стрільців старатися підійти їхнім лівим флянґом до Галицької армії. Всі зазначені причини спонукали командування С. С. прийняти такий плян: залишивши на фронті Тернавка–Карабчиївка кінноту для прикриття напрямку через Балин на Камянець, звязавшись тою кіннотою з Запорожцями, що якраз підходять до району Солодковець, — стрілецьку піхоту відтягнути до м. Лянцкоруня, де привести частини до порядку, дати їм відпочити, зформувати два штаби дивізії, звести полки в дві дивізії й після того старатися отримати участок на крайньому лівому крилі армії У. Н. Р. Під час виконання цього пляну були внесені такі зміни при заняттю позиції: полки 1, 2 і 4-й С. С відведено до Лянцкоруня, куди переїхав і штаб групи. Полки 3 і 5-й С. С, 28-й Стародубський і Миргородський курінь — відведено до с. Рудка, де їх малося переформувати в 2 (11-у) дивізію.
10 липня частини групи С. С. прибули до вказаних районів, де розпочалася надзвичайно спішна робота по переформуванню їх у дві дивізії. Протягом 3–5 днів було зформовано два штаби дивізії. До складу 1-ої (10-ої) дивізії увійшли: 1, 2 і 4-й полк С. С. (остан-
