Висновки. У результаті проскурівської операції армія У. Н. Р. втратила Проскурів — залізничний і адміністративний центр. Програно всі бої на важнішому участкові й утрачено значну частину території, з якої тепер не можна було черпати запасів для харчування й поповнень українського війська. Ворог, зручно маневруючи, примусив війська У. Н. Р. розтягнутися на широкому фронті. Армія У. Н. Р. зужила всі свої резерви й, маючи кордонну лінію на всьому фронті, скрізь стала слабшою від ворога. Причини невдач полягали в наступному:
- 1) переважні сили ворога,
- 2) розтягнутість фронту,
- 3) відсутність резерв,
- 4) стомленість війська,
- 5) нескоординованість зусиль ріжних частин.
У штабі армії була незгода щодо пляну наступу з р. Случі[1], результатом якої було начебто цілковите залишення управління військом.
Волинська група (Холмська та Північна дивізія), коли хоче, тоді зміняє корпус С. С., хоч мала б це зробити до ранку 1 липня. Таким чином група С. С., яка при нормальних обставинах мала б бути у резерві й пригодилась би для маневру, змушена була дальше тримати фронт і затикати проломи, що появлялися в ньому через нестійкість Холмської й Північної дивізії. Корпус С. С. хутко залишив переправи на р. Случі. Але причини цього були не в тому[2], що С. С. швидко здали їх, будучи заатаковані з Красилівського пляцдарму, а в тому, що всі резерви групи С. С. були зосереджені на лівому її крилі; в тому, що фронт С. С. непомірно розтягнувся після відходу Волинської групи і зміни 7-ої Запорозької дивізії та приданих до неї частин. А найголовніша причина оставлення р. Случі полягає в тому, що 9-а Залізнична і 8-а Запорозька дивізія були весь рішаючий час пасивні й стояли на р. Бужку, а 7-а Запорозька дивізія в Калинівці. Командир Запорозької групи, маючи задачу очистити Красилівський пляцдарм, фактично з 26 по 30 липня через перевтому військ і великі втрати не поміг загроженому правому крилу С. С. під Чепелівкою, не зважаючи на вимоги штабу армії перейти в наступ[3]. Тому не оправдане звалення всієї вини за оставлення р. Случі на Волинців і С. С., як це робить генерал Капустянський у своїй книжці[4].
- ↑ Про це пише генерал Капустянський у своїй праці „Похід українських армій на Київ–Одесу“.
- ↑ Як говорить генерал Капустянський в повищій своїй праці — ст. 81.
- ↑ Генерал Капустянський „Похід українських армій на Київ–Одесу“ — ст. 69.
- ↑ Генерал Капустянський каже (цитата зі ст. 81 п. 3 тої ж книжки), начебто мала стійкість Січових Стрільців і Волинців не дозволила командуванню армією У. Н. Р. перевести контр-маневр. Тимчасом контр-маневр був намічений ще 26 червня (директива ч. 01605), а відхід зі Случі стався 30 червня. Від Бужка до Красилова 10 верстов, але 9, 8 і 7 дивізія не могли за чотири дні осягнути Красилів із боями.
