швидко переслідує його, що штаб ворожого Таращанського полку в Копачівці не встиг зібратись і частинно впав до неволі. 3-й полк С. С., після упертого бою, опановує переправу під Малими Зозулинцями. Ворог у безладді відходить на Базалію. До вечора українські війська займають Малі Зозулинці, Великі Жеребки, Попівці й Холодець. Кіннота полку Гордієнка — в Клинянах. На інших участках фронту корпусу С. С. спокійно. До Миколаєва прибуває кінний дивізіон Бориса, який направляється до Базалії через Купель.
24 червня ворог ставить жорстокий опір атакам 1-го полку С. С. на Базалію й 7-ій Запорозькій дивізії зі Слобідським кошем під Малими Жеребками. Зрештою командир 1-го полку С. С. підполковник Рогульський Іван кидається особисто з кінною розвідкою свого полку в атаку і цим урятувує положення. Під ним ранено двічі коня, кілька розвідчиків забито, але цей приклад начальника пориває до атаки весь полк, який із шаленою скорістю атакує ворога під страшним вогнем, збиває його з позицій і на ворожих плечах вискакує за м. Базалію, опановуючи горби на 1½ версти на північ від містечка, 7-а Запорозька дивізія, зламавши опір ворога, також забирає переправу біля Малих Жеребків. Велику допомогу пішим частинам подавав кінний полк Костя Гордієнка, весь час обходячи ліве крило ворога.
Наслідком цих триденних боїв — ворога було розбито; надто тяжкі втрати поніс його 1 і 2-ий Таращанський полк; до рук українських частин попала значна кількість полонених і багата військова здобич; армія У. Н. Р. твердо стала своїм лівим крилом на р. Случ.
У той час, коли успішно розвивається маневр на лівому крилі корпусу С. С., в районі Старокостянтинова й Красилова ворог переходить у протинаступ і вже на вечір 22 червня захоплює переправу біля Красилова.
9-а Залізнична дивізія в безладді відходить зразу ж на р. Бужок до с. Митинців; 8-а Запорозька дивізія зосереджується до с. Заруддя. Ворог, взявши м. Красилів, протягом 23 червня веде наступ на с. Чепелівку й по полудні займає цей пункт (частина 9-ої Залізничної дивізії, що займала Чепелівку, відійшла на м. Миколаїв). Правофлянґові частини корпусу С. С., що займали переправу біля Чорнилівки, під загрозою охвату, відійшли до слобідки Чорнилівської. Для прикриття напрямку Красилів–Миколаїв штаб корпусу виставив з Миколаєва на горби, що на північний схід від Котюжинець, останню резерву — польову варту з одною гарматою. Всі резерви було вжито для операції на лівому крилі. А штаб армії катеґорично настоював, щоби переходом у наступ правим крилом ви-
