До 16 червня виявилося, що на північ від р. Случі ворог скупчив значні сили. Потерпівши невдачі на фронті Красилів–Чорнилівка, він почав надто настирливо натискати на Волинську дивізію під Малими Зозулинцями й Базалією. Москвинам багато допомагало збольшевичене населення цього району. Являлась небезпека за лівий флянґ всієї армії У. Н. Р., а зокрема за лівий флянґ і тил корпусу С. С. На випадок небезпеки з заходу корпус С. С. мав за лівим крилом у районі Писарівки 3-й полк С. С., у Чорному Острові 1-й полк С. С. і в районі с. Катеринівки дві кулеметні сотні, 27-й кінний полк (60–70 шабель) і підстаршинську сотню.
Ворог, зосередивши 17 червня значні сили, натискає ва Волинську дивізію, яка відходить у район Купеля. На 18 червня вище командування армією У. Н. Р. плянує контр-наступ для захоплення Старокостянтинова й дальнішого вдару на тилах у ворога в напрямі на Кульчин. 9-а Залізнична й 7-а Запорозька дивізія та корпус С. С. мають форсувати р. Случ, розбити ворога й опанувати р. Понору. Для забезпечення операції з заходу Січові Стрільці повинні були мати резерви за лівим флянґом.
Для підсилення Волинської дивізії й зменшення занятого нею фронту корпус С. С. мав змінити одним полком правий полк Волинської дивізії. під Малими Зозулинцями. Направлений для цієї цілі 3-й полк С. С. частин Волинської дивізії не знайшов, а напоровся на ворога. Після бою 3-й полк С. С. зайняв Шмирки і Великі Зозулинці. Загроза його флянґові й тилові примусила командування корпусу С. С. відтягнути полк на старі позиції, на лінію Індики–ліс, що на північ від цієї місцевости.
Плян штабу армії про наступ не був переведений із двох причин: перша — призначені для вдару на Старокостянтинів частини не прибули у свій час, а друга — ворог, натискаючи на Волинську дивізію, відпер її на південь від Купеля до району Великої Бубнівки. У два наступні дні Волинці відходять на лінію залізниці Волочиське–Чорний Острів. Стан дивізії був у цей час такий, що вона не могла ставити опору ворогові, а тому командир дивізії з власної ініціятиви одвів й до району м. Кузьмина. Повстала поважна загроза флянґові й тилові корпусу С. С. і всієї армії У. Н. Р.
21 червня москвини зайняли ст. Наркевичі й стали посуватися на Чорний Острів. Тоді штаб армії рішає нанести контр-удар ворогові зза лівого крила корпусу С. С. Для цього підсилює корпус С. С. 7-ою дивізією Запорожців і кінним дивізіоном Бориса, яких направляє з району Красилова на Миколаїв; на Чорний Острів на-
