атаки, все ж мусів він виділити якийсь відділ, як що не для оволодіння Старокостянтиновим, то в кожному разі для звязку з корпусом С. С. що його прикривав.
- 2. Змінивши плян удару, штаб корпусу С. С. повинен був притягнути для вдару на праве крило й свою кінноту. Її сили була переоцінено, й вона не спромоглася виконати свого завдання по захопленню Заслава, — обік з піхотою вона могла дати більшу допомогу.
- 3. Трудність керування в силу того, що корпус не мав поділу на дивізії, а складався впрост із окремих полків.
- 4. Труднощі в триманню звязку зі своїми частинами й із сусідами через брак відповідних засобів звязку.
- 5. Відмовлення 9-і дивізії від виконання наказу про атаку м. Кульчинів уночі з 12 на 13 червня й відхід уночі на Красилівські переправи без повідомлення решти частин спричинилося до утворення несприятливої обстановки на 13 червня на Случі. Замість того, щоби командира 9-ої дивізії за його свавільство укарати, штаб армії пригорнув його під своє крило.
- 6. Неправильне обсадження загоном Сушка переправи біля Чорнилівки. Замість того, щоби заняти с. Чорнилівку на північному березі Случі, загін обсадив горби на полудневому березі річки. А ці горби були на версту від берега річки, і навіть, сильно обстрілюючи переправу з кулеметів (гармат загін не мав), можна було поодинці накопичити сили на цьому боці мосту. Ця обстанова й дала ворогові змогу заволодіти мостом.
- 7. Відсутність рішучости й розуміння обстанови у командира 3-го полку С. С., що вів колону, яка по полудні підійшла до Чорнилівки з півночі, коли ворог, що займав переправу, занятий був боєм із загоном Сушка. Тактичне положення було незвичайно сприятливе й давало повну змогу розбити ворога.
- 8. Безупинно настирливі атаки большевиків та своєчасний підхід їхніх резерв на рішаючі пункти.
Все ж корпусові С. С. удалося втриматися на р. Случ, дякуючи скорому підходові 7-ї Запорозької дивізії й рішучості акції 1-го полку С. С. та 7-ї дивізії Запорожців.
Закиди декого з військових про загайку й необміркованість атак з боку Січових Стрільців 15 червня не мають підстав, бо для удару у ворожий флянґ сил було скупчено цілком досить (1-й полк С. С. — 5000 баґнетів і 7-а Запорозька дивізія — 500–600 баґнетів); ходило очевидно про хуткість і скритність підходу та рішучість удару. Останнє було; першого й другого не існувало. Задача ж корпусу С. С. в цьому випадкові була: звязати ворога на його позиціях; це було зроблено. Про це свідчить і те, що перш ніж частина 1-го полку С. С. і 7-ої дивізії підійшли до Чорнилівської переправи, її зайняв уже 2-й полк С. С. із боку слобідки Чорнилівської.
