майже жадної ріжниці зі своїм попереднім станом не лише 1917, але навіть і 1916 року.
За видання хоч перекладів законодавства українською мовою, за складання правничих словииків, за якунебудь спробу судівництва українською мовою не було навіть думок. Досить того сказати, що за часів Романова було видано нотаріяльного статуту (зрозуміло, російською мовою), за яким нотарі мусили всі правочини провадити обовязково в рублях, а не в одиницях української монетної системи. Досить того сказати, що за часів Романова урядовці Міністерства Юстиції Української Держави (і це, на жаль, не анекдот) боялися вживати української мови.
Людність почула, що по судах повернулися старі царські часи, а Міністерство Юстиції, нічого не зробивши для Української Державности, лише консервувало особистий склад міністерства, сенату й судових палат до кращого майбутнього — поновлення єдиної неподільної Росії!
І майже нічого не міг поліпшити в цьому відношенні й небіжчик Вязлов, занадто мяка та нерішуча людина.
На чолі Міністерства Фінансів було поставлено п. Антона Ржепецького, відомого в Києві, як радника міської думи правого крила та як свідомого ворога всього українського.
Шановний автор рекомендує його, як високо чесну й порядну людину, і згадує за його добру роботу на посаді голови виборчої комісії по виборах до Державної Думи за часів царату.
Зрозуміло, що від голови цієї комісії до міністра фінансів Української Держави дистанція ще завелика.
Але, зазначає шановний автор, п. Ржепецький, як гетьманський міністр, досяг головного свого завдання — створив українську грошову систему й забезпечив українській валюті високий курс (стор. 263).
Чи ж так воно?
Як відомо, українську грошову систему було запроваджено законом Центральної Ради з дня 1 березня 1918 року, за часів же гетьманату й міністрування п. Ржепецького закона цього вважали за краще доповнити тим, що за державну українську одиницю було принято карбованця, тобто того самого російського „рубля“ в перекладеною лише назвою.
Це мало за наслідок подвійність і тим самим заплутаність грошової системи (карбованці й гривні) і підпирання російської грошової системи, російського рубля.
І даремно Міністерство Фінансів, однією рукою запроваджуючи таку грошову українську систему, другою — видавало закона з дня 17 серпня 1918 року про обмеження ввозу на Україну російських грошових знаків, „щоб захистити Україну від наводнення російськими грошовими знаками“, як зазначає шановний автор на стор. 274, — утворення грошової системи на Україні в карбованцях лише зміцняло обіг на Україні російського рубля.
