місцевої влади з другого — то будуть зрозумілі й усі невдачі армії У. Н. Р.
З тактичного боку цікаво відмітити, що до червня українське військо тримається так званої „залізничної тактики“ провадження війни. Полягала вона в тому, що війська, які не мали обозів, трималися залізниць і пересовувалися ешельонами. Вступає частина в бій — вилазить із ваґонів, а потяг стоїть поза обстрілом ворожих гармат і чекає на неї. Удався бій — ворога переслідують, потяг іде за військом, бій не вдався — військо відходить до потяга, сідає у ваґони й відїжджає до наступної станції. І дивно: навіть кіннота трималася такого порядку. Така безглузда тактика довела до того, що на протязі місяця українські війська очистили все Лівобережжя. Військо втратило відчуття просторові й часу, забуто було скорість ходу людини й коня — все рівнялося до ходу потяга. Ні про які маневри, звичайно, не могло бути й мови.
Уся війна проти Московщини носила характер надзвичайно рухливий. Бої були скороминулі й завжди рішучі. Після бою — або ворог відходив, або українські війська відходили. Кіннота придбала надзвичайне значіння. Найменший відділ кінноти завжди рішав бій. Це визнавалося й командуванням армії У. Н. Р., але, як уже сказано вище, перешкодою до зформування великих кінних одиниць завжди був брак коней і кавалерійського знаряддя.
У роки дальшої боротьби досвід року 1919 було взято на увагу. Армія У. Н. Р. виглядала значно краще, й історія цих років багато дасть зручних і хитро построєних маневрів та добре скомпонованих по замислу й удало виконаних операцій і боїв.
Отже, кількарічна боротьба України не дала їй того, до чого йшла українська армія: своєї Держави й своєї сталої, сильної армії.
Та проте досвід нашої війни з Москвою ми мусимо пізнати, як рівно мусимо пізнати й ворогів України. Мусимо вивчити їхні збройні сили, мусимо вивчити їхню воєнну історію, не забуваючи своєї; мусимо постійно студіювати загальну воєнну науку, щоб у слушний час, коли Батьківщина знову покличе до боротьби, — явитися мужніми й сильними, озброєними знанням новочасної воєнної науки й техніки.
Тільки тоді зможемо створити сильну армію, тільки тоді зможемо побити ворогів, бо сильна армія — це право на існування нації.
