своє населення, захвачує всі обози, гармати й обеззброює дрібні відділи армії У. Н. Р., та що ніяких озброєних частин через свій район не пропускає, не вступивши з ними в бій. Підходячи увечері 24 листопаду до с. Заруддя, дійсно було зустрінуто вогнем із рушниць і кулеметів головні застави наших частин. Командування групи рішило з місцевим населенням у бій не вступати, прямуючи дальше на північ до визначеного району зосередження.
26 листопаду решта всієї армії У. Н. Р. зосередилася в районі Старокостянтинова. Тут відбувся ряд нарад старших військових начальників із Урядом.
Було стверджено повну ізольованість Армії й Уряду У. Н. Р. Встановлено повну безнадійність становища. Однак рішено триматися до останнього моменту.
Обстанова на той час виявляється так: польське військо займає фронти Камянець-Подільський, Дунаївці, Чорний-Острів, Купіль, Базалія, Антоніни, Полонне й далі на північ по р. Случі; московські добровольці — Козятин, Хмільник, Проскурів; московські большевики — Бердичів–Чуднів.
Становище — катастрофальне. З поляками армія У. Н. Р. не воювала, але й не була в спілці. Поляки при першій змозі намагалися поширити терен свого посідання, на рахунок тилів війська У. Н. Р. Москвини — добровольці й большевики — будучи самі між собою в стані війни, хотіли разом із тим знищити армію У. Н. Р. Отже, приходилось — або битися до загину й полишити по собі леґенду для будучих поколінь, або прилучитися до одної зі сторін і бути тоді готовим до того, що військо буде роззброєне, а його проводирів, в разі захвату їх чи то білими, чи то червоними москвинами, — буде винищено до одного.
Вирішено, вибравши центральне положення до ворогів, дати військові відпочити й виждати дальшого ходу подій. Таким центральним місцем буде район Остропіль–Любар–Нова Чарторія. Наказом штабу армії передбачалося таку груповку: 4-а Київська дивізія в Острополі, група С. С. у Любарі, 2-а Волинська й 7-а Запорозька дивізія в районі Нова Чарторія–Миропіль, Уряд і центральні установи в Любарі.
Останнього дня перед вимаршем із району Старокостянтинова зайшли зміни, які ріжно тоді пояснювано: одні — впливом отамана Волоха на Головного Отамана, другі — неприхильністю й недовірям Головного Отамана до групи Січових Стрільців. Зміни виразилися в наступному: Запорозька група оставалася для прикриття всього маршу й займала Старокостянтинів, пізніше переходила до району Новий Миропіль–Печанівка; Київська дивізія — Остропіль; Гайдамацька бриґада отамана Волоха, Юнацька школа й Волинська дивізія — Любар; група Січових Стрільців — Нова й Стара Чорторія. Вказане положення армія У. Н. Р. зайняла 2 грудня ввечері. Запаси армії погружено до потягів і їх, в силу спеціяльного договору з поляками, було пропущено через Шелетівку на ст. Новий Миропіль і Печанівку. Вже 2 грудня Запорозька група після невеличкого бою з мо-
