О 4–5 годині 22 листопаду група С. С. вийшла з району Шарівки по шосі на Проскурів. Штаб групи о 8-й годині прибув до Проскурова, щоб остаточно зорієнтуватися в обстановці. Виявилося, що Гайдамацька бриґада і Юнацька школа займають фронт не Шумівці–Копистин, а Ракова–Лезневе, себто прикривають Проскурів у безпосередній від нього близькості. Ворожі бронепотяги обстрілюють Проскурів із-під Ракової, а ворожа піхота веде з частинами армії У. Н. Р. перестрілку.
Біля 10 години ворог розпочинає наступ на Лезневе, де була Гайдамацька бриґада. Бригада починає здавати, Юнацька школа ще трималася, але між 10 й 11 годиною, будучи заатакованою ворогом із фронту і з боку Книжковець, поспішно відступає на східню околицю Проскурова. Затриматись тут не спромагається й відходить за Проскурів, до ст. Гречани. Гайдамацька бриґага частинно відходить на Гречани, частинно на Заріччя, на північ від Проскурова. Проскурів залишено. На станції й у місті згинуло багато майна і припасів, яких не встигли евакуювати.
У той час, коли за Проскурів ішов останній бій, головні сили Січових Стрільців підходили до Ружичанки. Тут їх було заатаковано, очевидно, боковими отрядами московських добровольців. Начальник колони, не маючи звязку зі штабом групи й не знаючи обстанови під Проскуровим, не доцінює свого вигідного становища й замість того, щоб у свою чергу атакувати ворога з півдня, рішає звернути на захід, ухиляючись від бою. Правда, він уважав, що його задача — прикриття відходу армії У. Н. Р., а не втриманя Проскурова[1].
З залишенням Проскурова армія У. Н. Р. втратила останній важливий стратегічний пункт. Командування рішає відірватися від ворога і скупчити рештки армії У. Н. Р. у районі м. Старокостянтинова, для чого доручає групі С. С. прикрити напрям Проскурів–Старокостянтинів, а решті частин перейти з району Чорного Острова до району Старокостянтинова, через Миколаїв–Красилів. Маючи до виконання зазначене завдання, група С. С. вночі 23 листопада зосереджується в районі с. с. Осташки–Черепова з тим, щоби наступного дня заняти лінію р. Бужка й перехватити дороги з Проскурова на північ.
24 листопаду зранку почався марш групи С. С. на р. Бужок. У той час отримано відомості, що Пашковецька волость, озброївши
- ↑ Можна ріжно задивлятися в даному разі на це питання, але, на нашу думку, вигідну обстанову слід було використати, хоч би вже для того, щоби морально підняти своїх козаків, серед яких деморалізація все більше росла.
