в Деребчині, за лівим крилом 11-ої дивізії і для охорони флянґу із боку ст. Рахнів. Але ворог попередив ці починання, й 11-а дивізія, заатакована на своїх позиціях, наступу не розпочала. Після кількагодинного бою вона стала відходити на північ. 1-й полк С. С. на допомогу не поспів і зупинився в с. Семанівці. В районі ст. Рахнів ворог заховувався пасивно. З району Ворошилівки ворог поволі став посуватися на Жмеринку. Тому штаб армії виїхав із Жмеринки на Проскурів. Штаб групи С. С. перейшов до с. Молчанів. Частини С. С. на 1 листопада стали: кінний дивізіон Бориса в Шаргороді, 11-а дивізія на позиціях під Мурафою, 1-й полк С. С. в с. Михайлівці. Виявилося, що ворожа частина, яка примусила відійти 11-у дивізію, сильно виперлась уперед, тому штаб групи рішає здержати її наступ 11-ою дивізією під Мурафою, вдарити 1-м полком С. С. з Михайлівки у праве її крило, а кінним дивізіоном Бориса з Шаргорода на Джурин по її тилах.
Ранком 2 листопаду ворог повів наступ на ст. Мурафу. Спочатку бій розвивався добре. 11-а дивізія успішно стримувала ворога, 1-й полк С. С. вже почав розвертатися для вдару у флянґ, коли ось виявився ворожий наступ із боку Лопатинець. Це затримало 1-й полк, а тим часом праве крило 11-ої дивізії не витримало й почало відхід. Кінний дивізіон Бориса, що ним керував у той час сотник Байло, теж не виявив належної енерґії. Дивізія й особливо 1-й полк С. С. попали у тяжке становище і з втратами відійшли: 11-а дивізія до с. Плебанівки, 1-й полк С. С. через Копистирин до Перепильчинців; арієрґардні частини зайняли с. с. Розкош–Носиківку; Кінний дивізіон став у с. Калинівці.
Боєм під ст. Мурафою фактично й закінчилися бойові операції групи С. С. Дальші події зводилися до безпереривного відходу зі спробами затримати ворога й дати можливість витягнутися безконечним обозам частин армії, що відходили позаду групи С. С. 5 листопаду група С. С. затримується в районі Лучинця–Степанок–Копайгорода. У цьому районі частини простояли до 9 листоладу, не відчуваючи напору ворога.
Ворог переніс головну свою діяльність на напрямок Жмеринка–Проскурів, очевидно, маючи на меті захватити Проскурів і прижати армію У. Н. Р. у кут між Дністром і Збручем. Польські відділи на Збручі й районі Шепетівки також починають виявляти себе висилкою кінних стеж для розвідування становища.
На півдні в той час Запорожці залишають Могилів-Подільський і відходять на Муровані Курилівці. Група С. С. зосереджується в районі Сніткова. Волинська дивізія підходить до району Деражні, де й займає позиції для прикриття підступів на Проскурів. Рештки армії У. Н. Р. — в районі Нової-Ушиці.
Простоявши три дні в районі Сніткова, група С. С. на 18 листопада відходить до району Воньківці–Охримівці, де отримує на-
