ців не вдалося з ними звязатися. В дійсності вони вже стягалися до району Винниці, і ліве крило та тил групи були абсолютно відкриті для ударів московських добровольців ізі сходу. Дивізії 2-а Волинська, 3-я Залізна й 4-а Київська були на маршах до районів свого відпочинку, що його було визначено за лінією Могилів-Подільський–Бар. На фронті лишалися: Запорожці в районі Ямполя–Чернівців та Січові Стрільці в указаному вже районі. Ст. Жмеринка й напрям від неї на Проскурів не були забезпечені, чому штаб армії підтягає 2-гу Волинську дивізію, як боєздатнішу в той час, для прикриття Проскурова. Напрямок Рахни–Жмеринка доручає 7-ій Запорозькій дивізії, а Січовим Стрільцям наказує знову розпочати наступ на Томашпіль.
У зазначений період наступили сильні морози з вітрами й випав глибокий сніг. Дуже зле одягнене поповнення групи Січових Стрільців почало масово дезертувати й хоріти. 4-й полк С. С. з 11-ої дивізії, який з прибуттям на південний фронт налічував біля 1,500 баґнетів, за два-три дні зменшився наполовину. 5-й і 6-й полк С. С., і до того нечислені, тепер уявляли собою сотні і то слабого бойового складу. Склад 10-ої дивізії С. С. був ще гірший. Те, що було з 4-м полком С. С, сталося і з 1-м полком С. С., який розтав ще більше. 2-й і 3-й полк С. С. просто були небоєздатними, чому й були зведені в одну сотню. Особливо зле відбилася на 10-ій дивізії відсутність її командира полковника Рогульського й начальника штабу полковника Змієнка, які лежали хорі на тиф у Старокостянтинові. Сотник Домарадський і сотник Сологуб, перший як командир, а другий як начальник штабу, зовсім не могли справитися з дорученими їм обовязками.
Все взяте разом примусило командування С. С. перевести таку реорганізацію: 11-а дивізія й надалі лишалася в повному своєму складі; 10-а дивізія зводилася в один полк — 1-й полк С. С., до якого додано збірну сотню з 2-го й 3-го полку С. С. Так складений 1-й полк С. С. входив до складу 10-ої дивізії С. С. З приводу перегрузки обозами й артилерією — зайві обози й батареї відправлено походом на Проскурів–Старокостянтинів. В цьому останньому весь час залишався кіш С. С., шпиталь і штаб бойового участку фронту проти Шепетівки–Заслава.
Моральний стан стрільців сильно підупав. Перше, що вплинуло в цьому напрямку, це був відхід майже всієї армії У. Н. Р. з фронту і його прикрити мала одна лише група С. С. Невдачі на перших порах на фронті, зменшення бойового складу, неясність відносин із Галицьким військом й убійчий стан погоди — ось дальші причини. Але все ж командування групи С. С., не зважаючи на все це, гадало ще перетягти щастя на свій бік, і тому, у виконання наказу штабу Дієвої Армії, наказує: 11-їй дивізії з кінним дивізіоном Бориса знов атакувати Голинчинці. 1-й полк С. С. рішає зосередити
